1 до солунян 4

1 А далі, бра́ття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли́ ви від нас, як належить поводитись вам та дого́джувати Богові, — як ви й поводитеся, — щоб у тому ще більше зроста́ли!

Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господі Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобав вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували.

2 Бо ви знаєте, які вам нака́зи дали ми Господом Ісусом.

Бо знаєте, які заповіді дали ми вам Господом Ісусом.

3 Бо це воля Божа, — освя́чення ваше: щоб ви береглись від розпусти,

Така бо воля Божа, осьвяченнє ваше, щоб ви вдержувались од блуду,

4 щоб кожен із вас умів тримати начи́ння своє в святості й честі,

щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у сьвятостЇ і честі,

5 а не в при́страсній по́хоті, як і „погани, що Бога не знають“.

не в страстї похотній, яко ж і погане, що не знають Бога;

6 Щоб ніхто не кривдив і не визи́скував брата свого в якійбудь справі, бо ме́сник Госпо́дь за все це, як і перше казали ми вам та засві́дчили.

щоб нїхто не переступав нї в якому дїлї і не обманював брата свого: тим що Господь відомститель за все те, яко ж ми й перше казали вам і сьвідкували.

7 Бо покликав нас Бог не на нечи́стість, але на освя́чення.

Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на сьвятость.

8 Отож, хто оце відкида́є, зневажає не люди́ну, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.

Тимже, хто відкидає, відкидає не чоловіка, а Бога, що дав нам і Духа свого сьвятого.

9 А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога на́вчені люби́ти один о́дного,

Що ж до братньої любови, то не треба писати вам, самі бо ви навчені від Бога любити один одного.

10 бо чините те всім брата́м у всій Македонії. Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали,

І справді ви так чините всїм братам по всій Македониї. Благаємо ж вас, браттє, достаткувати ще більш,

11 і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували,

і щоб пильно дбали (про те, щоб) бути тихими, та чинити своє, та робити своїми руками, яко ж ми заповідали вам,

12 щоб ви перед чужими пристойно пово́дилися, і щоб ні від ко́го не залежали!

щоб ви чесно ходили проти тих, що осторонь (вас), і не ввали нужди нї в чому.

13 Не хо́чу ж я, браття, щоб не відали ви про покі́йних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають.

Не хочу ж, браттє, щоб ви не відали про тих, що впокоїлись, щоб не скорбіли ви, як инші, що не мають надії.

14 Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покі́йних через Ісуса приведе́ Бог із Ним.

Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусї, приведе з Ним.

15 Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до прихо́ду Господнього, — ми не попередимо покі́йних.

Се бо дам глаголемо словом Господнїм, що ми, которі зостанемось живими до приходу Господнього, не попередимо тих, що впокоїлись.

16 Сам бо Господь із нака́зом, при голосі арха́нгола та при Божій сурмі́ зійде з неба, і перше воскре́снуть умерлі в Христі,

Сам бо Господь з повелїннєм, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше;

17 потім ми, що живемо́ й зоста́лись, бу́демо схо́плені ра́зом із ними на хмарах на зу́стріч Господню на повітрі, і так за́всіди бу́демо з Господом.

потім ми, которі зостанемось живі, вкупі з ними будемо підхоплені в хмарах назустріч Господові на воздух, і так завсїди з Господем будемо.

18 Отож, потішайте один о́дного цими словами!

Тим же втішайте. один одного словами сими.