1 до солунян 3

1 Тому́ то, не сте́рпівши більше, ми схотіли зостатися в Ате́нах самі,

Wherefore, when we could no longer forbear, we thought it good to be left at Athens alone;

2 і послали Тимофі́я, нашого брата й служи́теля Божого в Христовій Єва́нгелії, щоб упе́внити вас та потішити в вашій вірі,

And sent Timothy, our brother, and minister of God, and our fellow-laborer in the gospel of Christ, to establish you, and to comfort you concerning your faith:

3 щоб ані один не хитався в цім горі. Самі бо ви знаєте, що на те нас призначено.

That no man should be moved by these afflictions: for yourselves know that we are appointed to it.

4 Бо коли ми були́ в вас, то казали вам напере́д, що маємо страждати, як і сталось, і знаєте ви.

For verily, when we were with you, we told you before that we should suffer tribulation; even as it came to pass, and ye know.

5 Тому́ й я, не сте́рпівши більше, послав довідатись про вашу віру, щоб ча́сом споку́сник вас не спокусив, і труд наш не стався б даре́мний.

For this cause, when I could no longer forbear, I sent to know your faith, lest by some means the tempter may have tempted you, and our labor be in vain.

6 А тепер, як вернувся від вас Тимофій і приніс нам радісну звістку про віру та вашу любов, і що за́вжди ви маєте добру пам'ять про нас, і бажаєте бачити нас, як і ми вас,

But now when Timothy came from you to us, and brought us good tidings of your faith and charity, and that ye have good remembrance of us always, desiring greatly to see us, as we also [to see] you:

7 через те ми потішились, бра́ття, за вас, у всякому горі та в нашій ну́жді, ради вашої віри.

Therefore, brethren, by your faith we were comforted over you in all our affliction and distress:

8 Бо тепер ми живемо́, якщо в Господі ви стоїте́!

For now we live, if ye stand fast in the Lord.

9 Яку бо подяку ми мо́жемо Богові дати за вас, за всю радість, що нею ми ті́шимося ради вас перед нашим Богом?

For what thanks can we render to God again for you, for all the joy with which we rejoice for your sakes before our God;

10 Ми вдень та вночі ревно мо́лимося, щоб побачити ваше лице та допо́внити те, чого не вистача́є вашій вірі.

Night and day praying exceedingly that we may see your face, and may perfect that which is lacking in your faith?

11 Сам же Бог і Отець наш, і Господь наш Ісус нехай ви́рівняє нашу дорогу до вас!

Now God himself and our Father, and our Lord Jesus Christ, direct our way to you.

12 А в вас хай примно́жить Госпо́дь, і нехай збагати́ть вашу любов один до о́дного, і до всіх, як і наша є до вас!

And the Lord make you to increase and abound in love one towards another, and towards all [men], even as we [do] towards you:

13 Нехай Він зміцни́ть серця́ ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при прихо́ді Господа нашого Ісуса з усіма́ святими Його́!

To the end he may establish your hearts unblamable in holiness before God, even our Father, at the coming of our Lord Jesus Christ with all his saints.