1 до солунян 2
1 Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марни́й він був.
弟兄们，你们自己原晓得我们进到你们那里并不是徒然的。
2 Та хоч ми нате́рпілися перед тим, і дізнали зневаги в Фили́пах, як знаєте, проте ми відва́жилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Єва́нгелію з великою боротьбою.
我们从前在腓立比被害受辱，这是你们知道的；然而还是靠我们的 神放开胆量，在大争战中把 神的福音传给你们。
3 Бо покли́кання наше було не з обмани, ані з нечи́стости, ані від лука́вства,
我们的劝勉不是出于错误，不是出于污秽，也不是用诡诈。
4 але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Єва́нгелію, ми говоримо так, не лю́дям дого́джуючи, але Богові, що випробо́вує наші серця.
但 神既然验中了我们，把福音托付我们，我们就照样讲，不是要讨人喜欢，乃是要讨那察验我们心的 神喜欢。
5 Ми сло́ва підле́сливого не вживали ніко́ли, як знаєте, і не винні в заже́рливості. Бог свідок тому́!
因为我们从来没有用过谄媚的话，这是你们知道的；也没有藏着贪心，这是 神可以作见证的。
6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.
我们作基督的使徒，虽然可以叫人尊重，却没有向你们或向别人求荣耀；
7 Хоч могли ми поту́жними бути, як Христові апо́столи, але ми серед вас були тихі, немов годува́льниця та, яка доглядає дітей своїх.
只在你们中间存心温柔，如同母亲乳养自己的孩子。
8 Так бувши ласка́ві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Єва́нгелію, але й ду́ші свої, бо були́ ви улю́блені нам.
我们既是这样爱你们，不但愿意将 神的福音给你们，连自己的性命也愿意给你们，因你们是我们所疼爱的。
9 Бо ви пам'ятаєте, браття, наше стру́днення й уто́му: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтя́жити, і проповідували вам Божу Єва́нгелію.
弟兄们，你们记念我们的辛苦劳碌，昼夜做工，传 神的福音给你们，免得叫你们一人受累。
10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими!
我们向你们信主的人，是何等圣洁、公义、无可指摘，有你们作见证，也有 神作见证。
11 Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов ба́тько дітей своїх власних,
你们也晓得，我们怎样劝勉你们，安慰你们，嘱咐你们各人，好像父亲待自己的儿女一样，
12 просили ми вас, і намо́влювали та показували, щоб ви гідно пово́дилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.
要叫你们行事对得起那召你们进他国、得他荣耀的 神。
13 Тому́ то й ми дякуємо Богові безпереста́нку, що, прийнявши почуте від нас Сло́во Боже, прийняли́ ви не як слово лю́дське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.
为此，我们也不住地感谢 神，因你们听见我们所传 神的道就领受了；不以为是人的道，乃以为是 神的道。这道实在是 神的，并且运行在你们信主的人心中。
14 Бо стали ви, бра́ття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були ви́терпіли від своїх землякі́в, як і ті від юдеїв,
弟兄们，你们曾效法犹太中在基督耶稣里 神的各教会；因为你们也受了本地人的苦害，像他们受了犹太人的苦害一样。
15 що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджа́ють, і супротивні всім лю́дям.
这犹太人杀了主耶稣和先知，又把我们赶出去。他们不得 神的喜悦，且与众人为敌，
16 Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповня́ти їм за́вжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!
不许我们传道给外邦人使外邦人得救，常常充满自己的罪恶。 神的忿怒临在他们身上已经到了极处。
17 А ми, браття, на короткий часо́к розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажа́нням силкува́лись побачити ваше лице.
弟兄们，我们暂时与你们离别，是面目离别，心里却不离别；我们极力地想法子，很愿意见你们的面。
18 Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана́ перешкодив був нам.
所以我们有意到你们那里；我—保罗有一两次要去，只是撒但阻挡了我们。
19 Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали́? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його прихо́ді?
我们的盼望和喜乐，并所夸的冠冕是什么呢？岂不是我们主耶稣来的时候、你们在他面前站立得住吗？
20 Бо ви наша слава та радість!
因为你们就是我们的荣耀，我们的喜乐。
