1 Петра 3
1 Так само дружи́ни, — корі́ться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не ко́риться слову, були приєднані без слова пово́дженням дружи́н,
Likewise, ye wives, be in subjection to your own husbands; that, if any obey not the word, they also may without the word be won by the behaviour of the wives;
2 як побачать ваше пово́дження чисте в страху́.
While they behold your chaste behaviour coupled with fear.
3 А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, — запліта́ння волосся та наві́шання золота або вбира́ння одеж,
Whose adorning let it not be that outward adorning of arranging the hair, and of wearing gold, or of putting on apparel;
4 але захо́вана люди́на серця в нетлінні ла́гідного й мовчазно́го духа, що дорогоцінне перед Богом.
But let it be the hidden man of the heart, in that which is not corruptible, even the ornament of a meek and quiet spirit, which is in the sight of God of great price.
5 Бо так само колись прикраша́ли себе й святі ті жінки́, що клали надію на Бога й кори́лись своїм чоловікам.
For after this manner in former times the holy women also, who trusted in God, adorned themselves, being in subjection to their own husbands:
6 Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви — її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жа́дного стра́ху.
Even as Sarah obeyed Abraham, calling him lord: whose daughters ye are, as long as ye do well, and are not afraid with any terror.
7 Чоловіки, — так само живіть ра́зом із дружи́нами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоє́миці благода́ті життя, щоб не спинялися ваші моли́тви.
Likewise, ye husbands, dwell with them according to knowledge, giving honour to the wife, as to the weaker vessel, and as being heirs together of the grace of life; that your prayers be not hindered.
8 Наре́шті ж, будьте всі одноду́мні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі.
Finally, be ye all of one mind, having compassion one for another, love as brethren, be pitiful, be courteous:
9 Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, — благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкува́ли благослове́ння.
Not rendering evil for evil, or railing for railing: but on the contrary blessing; knowing that ye are called to this, that ye should inherit a blessing.
10 „Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика́ від лихого та у́ста свої від гово́рення пі́дступу.
For he that will love life, and see good days, let him restrain his tongue from evil, and his lips that they speak no guile:
11 Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним!
Let him turn away from evil, and do good; let him seek peace, and pursue it.
12 Бо очі Господні — до праведних, а ву́ха Його — до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!“
For the eyes of the Lord are over the righteous, and his ears are open to their prayers: but the face of the Lord is against them that do evil.
13 І хто заподі́є вам зле, коли будете ви оборонцями доброго?
And who is he that will harm you, if ye are followers of that which is good?
14 А коли ви за праведність і страждаєте, то ви блаженні! „А їхнього стра́ху не бійтеся, і не тривожтеся!“
But if ye suffer for righteousness’ sake, happy are ye: and be not afraid of their terror, neither be troubled;
15 А Господа Христа освятіть у ваших серцях, і за́вжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із ла́гідністю та зо стра́хом.
But sanctify the Lord God in your hearts: and be ready always to give an answer to every man that asketh you a reason of the hope that is in you with meekness and fear:
16 Майте добре сумління, щоб тим, за що́ вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихосло́вники вашого пово́дження в Христі.
Having a good conscience; that, though they speak evil of you, as of evildoers, they may be ashamed that falsely accuse your good behaviour in Christ.
17 Бо ліпше страждати за добрі діла, — коли хоче того Божа воля, — аніж за лихі.
For it is better, if the will of God is so, that ye suffer for well doing, than for evil doing.
18 Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб приве́сти нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч уме́ртвлений тілом, але Духом ожи́влений,
For Christ also hath once suffered for sins, the just for the unjust, that he might bring us to God, being put to death in the flesh, but made alive by the Spirit:
19 Яким Він і ду́хам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав;
By whom also he went and preached to the spirits in prison;
20 вони колись непокі́рливі були́, як їх Боже довготерпіння чекало за Но́євих днів, коли будувався ковче́г, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води.
Who at one time were disobedient, when once the longsuffering of God waited in the days of Noah, while the ark was preparing, in which few, that is, eight souls were saved by water.
21 Того образ, хрищення — не тілесної нечистости позбуття́, але обі́тниця Богові доброго сумління, — спасає тепер і нас воскресінням Ісуса Христа,
The like figure to which even baptism doth also now save us ( not the putting away of the filth of the flesh, but the answer of a good conscience toward God, ) by the resurrection of Jesus Christ:
22 що, зійшовши на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися анголи, влади та сили.
Who is gone into heaven, and is on the right hand of God; angels and authorities and powers being made subject to him.
A Dove is Sent Forth from the Ark
