1 Івана 3

1 Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми́ Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому́, що Його не пізнав.

Глядїть, яку любов дав нам Отець, щоб ми дїти Божі звались. Тим то не знає нас сьвіт, що не пізнав Його.

2 Улю́блені, — ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що́ ми будемо. Та знаємо, що, коли з'я́виться, то бу́дем подібні до Нього, бо бу́демо бачити Його, як Він є.

Любі, ми тепер дїти Божі; та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що, коди явить ся, подібні Йому будемо, бо побачимо Його, яко ж єсть.

3 І кожен, хто має на Нього наді́ю оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він.

І всякий, що має сю надію на Нього, очищує себе, яко і Він чистий.

4 Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззако́ння. Бо гріх — то беззако́ння.

Кожен, хто робить гріх, робить також беззаконнє, і гріх єсть беззаконнє.

5 І ви знаєте, що Він був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема.

Знаєте ж, що Він явив ся, щоб гріхи наші взяти, і що гріха нема у Ньому.

6 Кожен, хто в Нім пробува́є, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його.

Кожен, хто у Ньому пробуває, не грішить; кожен, хто, грішить, не бачив Його, ні пізнав Його.

7 Діточки, хай ніхто вас не зво́дить! Хто чинить праведність, той праведний, як праведний Він!

Дїточки, нехай нїхто вас не обманює: хто робить правду, той праведний, яко ж Він праведний,

8 Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від поча́тку. Тому́ то з'явився Син Божий, щоб зни́щити справи диявола.

хто робить гріх, той від диявола, бо від почину диявол грішить. На се явив ся Син Божий, щоб зруйновати дїла диявола.

9 Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога наро́джений він.

Кожен, хто родив ся з Бога, гріха не робить, бо насїннє Його в ньому пробуває; і не може грішити, бо він з Бога родив ся.

10 Цим пізнаю́ться діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто нраведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!

По сьому явні дїти Божі, і дїти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого.

11 Бо це та звістка, яку від початку ви чули, — щоб любили один о́дного,

Се бо віщаннє, котре ви чули від почину, щоб ми любили один одного,

12 не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого́ забив. А за що він забив його? Бо лукаві були його вчинки, а брата його — праведні.

не яко ж Каїн, що від лихого був, і забив брата свого; та й за що забив його? тому, що дїла його лихі були, а (дїла) брата його праведні.

13 Не дивуйтеся, бра́ття мої, коли світ вас нена́видить!

Не дивуйтесь, брати мої, коли ненавидить вас сьвіт.

14 Ми знаємо, що ми перейшли від смертн в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той в смерті.

Ми знаєм, що перейшли від смерти у життє, бо любимо братів; хто не любить брата, пробуває в смертї.

15 Кожен, хто нена́видить брата свого, той душогу́б. А ви знаєте, що жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б. (aiōnios g166)

Кожен, хто ненавидить брата свого, той чоловікогубець; а ви знаєте, що жоден чоловікогубець не має життя вічнього, в ньому пробуваючого. (aiōnios g166)

16 Ми з того пізнали любов, що ду́шу Свою́ Він покла́в був за нас. І ми мусимо класти ду́ші за братів!

У сьому пізнали ми любов, що Він за нас душу свою положив; і ми повинні за братів душі класти.

17 А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?

Хто ж має прожиток у сьвітї, і видить брата свого, що в потребі, та й зачинить серце своє перед ним, то як любов Божа пробуває у ньому?

18 Ді́точки, — любімо не словом, ані язико́м, але ді́лом та правдою!

Дїточки мої, не любім словом, анї язиком, а ділом і правдою.

19 Із цього дові́дуємось, що ми з правди, і впокорюєм наші серця́ перед Ним,

І по сьому пізнаємо, що ми від, правди, і перед Ним втихомирюєм серця наші;

20 бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та ві́дає все!

бо коли винує нас серце, (то о скільки більше Бог); бо більший Бог, ніж серце наше, і знає все.

21 Улю́блені, — коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога,

Любі, коли серце наше не винуе нас, одвагу маєм перед Богом,

22 і чого́ тільки попро́симо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього.

і, коли що просимо, приймаємо від Нього, бо хоронимо заповіді Його, і угодне перед Ним робимо.

23 І оце Його заповідь, щоб ми вірували в Ім'я́ Сина Його — Ісуса Христа, і щоб любили один о́дного, як Він нам заповідь дав!

А се заповідь Його, щоб вірували в імя Сина Його Ісуса Христа, й любили один одного, яко ж і дав заповідь нам.

24 А хто Його заповіді береже́, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнає́мо це з того Духа, що Він нам Його дав.

І, хто хоронить заповіді Його, у тому Він пробуває, а той в Ньому. І по сьому пізнаємо, що пробуває в нас, - по Духові, котрого дав нам.