1 до коринтян 8
1 А щодо і́дольських жертов, то ми знаємо, що всі маємо знання́. Знання́ ж надимає, любов же будує!
Ын че привеште лукруриле жертфите идолилор, штим кэ тоць авем куноштинцэ. Дар куноштинца ынгымфэ, пе кынд драгостя зидеште.
2 Коли хто ду́має, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати повинно.
Дакэ креде чинева кэ штие чева, ынкэ н-а куноскут кум требуе сэ куноаскэ.
3 Коли ж любить хто Бога, той пі́знаний Ним.
Дар дакэ юбеште чинева пе Думнезеу, есте куноскут де Думнезеу.
4 Тож про спожива́ння і́дольських же́ртов ми знаємо, що і́дол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одно́го.
Деч, кыт деспре мынкаря лукрурилор жертфите идолилор, штим кэ ын луме ун идол есте тот уна ку нимик ши кэ ну есте декыт ун сингур Думнезеу.
5 Бо хоч і існують так звані „боги“чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів,
Кэч кяр дакэ ар фи аша-нумиць „думнезей”, фие ын чер, фие пе пэмынт (кум ши сунт ын адевэр мулць „думнезей” ши мулць „домнь”),
6 та для нас один Бог — Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Госпо́дь — Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним.
тотушь, пентру ной, ну есте декыт ун сингур Думнезеу: Татэл, де ла каре вин тоате лукруриле ши пентру каре трэим ши ной, ши ун сингур Домн: Исус Христос, прин каре сунт тоате лукруриле ши, прин Ел, ши ной.
7 Та не всі таке мають знання́, бо де́які мають призвича́єння до ідола й досі, і їдять, як ідольську жертву, — і їхнє сумління, бувши недуже, спога́нюється.
Дар ну тоць ау куноштинца ачаста. Чи уний, фиинд обишнуиць пынэ акум ку идолул, мэнынкэ ун лукру ка фиинд жертфит унуй идол; ши куӂетул лор, каре есте слаб, есте ынтинат.
8 Їжа ж нас до Бога не збли́жує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічо́го.
Дар ну карня не фаче пе ной плэкуць луй Думнезеу: ну кыштигэм нимик дакэ мынкэм дин еа ши ну пердем нимик дакэ ну мынкэм.
9 Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотика́ння слаби́м!
Луаць сяма ынсэ ка ну кумва ачастэ слобозение а воастрэ сэ ажунгэ о пятрэ де потикнире пентру чей слабь.
10 Коли бо хто бачить тебе, маю́чого знання́, як ти в і́дольській божни́ці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе́, не буде спону́кане їсти ідольські жертви?
Кэч дакэ те веде чинева пе тине, каре ай куноштинцэ, кэ шезь ла масэ ынтр-ун темплу де идоль, куӂетул луй, каре есте слаб, ну-л ва ымпинӂе пе ел сэ мэнынче дин лукруриле жертфите идолилор?
11 І через знання́ твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер!
Ши астфел, ел, каре есте слаб, ва пери дин причина ачестей куноштинце а та; ел, фрателе пентру каре а мурит Христос!
12 Грі́шачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите́.
Дакэ пэкэтуиць астфел ымпотрива фрацилор ши ле рэниць куӂетул лор слаб, пэкэтуиць ымпотрива луй Христос.
