1 до коринтян 7

1 А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки.

А о чем вы писали ко мне, то хорошо человеку не касаться женщины.

2 Але щоб уни́кнути розпусти, нехай кожен муж має дружи́ну свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка.

Но, во избежание блуда, каждый имей свою жену, и каждая имей своего мужа.

3 Нехай віддає́ чоловік своїй дружи́ні потрібну любов, так же само й чоловікові дружи́на.

Муж оказывай жене должное благорасположение; подобно и жена мужу.

4 Дружи́на не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружи́на.

Жена не властна над своим телом, но муж; равно и муж не властен над своим телом, но жена.

5 Не вхиляйтесь одне від о́дного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості́ та молитві, та й схо́дьтеся зно́ву докупи, щоб вас сатана́ не споку́шував вашим нестри́манням.

Не уклоняйтесь друг от друга, разве по согласию, на время, для упражнения в посте и молитве, а потом опять будьте вместе, чтобы не искушал вас сатана невоздержанием вашим.

6 А це говорю́ вам як раду, а не як нака́за.

Впрочем, это сказано мною как позволение, а не как повеление.

7 Бо хо́чу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, — один так, інший так.

Ибо желаю, чтобы все люди были, как и я; но каждый имеет свое дарование от Бога, один так, другой иначе.

8 Говорю́ ж неодруженим і вдо́вам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.

Безбрачным же и вдовам говорю: хорошо им оставаться, как я.

9 Коли ж не втри́маються, — нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпаля́тися.

Но если не могут воздержаться, пусть вступают в брак; ибо лучше вступить в брак, нежели разжигаться.

10 А тим, що побрались, наказую не я, а Госпо́дь: Нехай не розлуча́ється дружи́на з своїм чоловіком!

А вступившим в брак не я повелеваю, а Господь: жене не разводиться с мужем, -

11 А коли ж і розлу́читься, хай зостається незамі́жня, або з чоловіком своїм хай поми́риться, — і не відпускати чоловікові дружи́ни!

если же разведется, то должна оставаться безбрачною или примириться с мужем своим, - и мужу не оставлять жены своей.

12 Іншим же я говорю́, не Госпо́дь: коли який брат має дружи́ну невіруючу, і згідна вона жити з ним, — нехай він не лишає її.

Прочим же я говорю, а не Господь: если какой брат имеет жену неверующую, и она согласна жить с ним, то он не должен оставлять ее;

13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, — нехай не лишає його.

и жена, которая имеет мужа неверующего, и он согласен жить с нею, не должна оставлять его.

14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружи́ні, а дружи́на невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були́ б ваші діти, тепер же святі.

Ибо неверующий муж освящается женою верующею, и жена неверующая освящается мужем верующим. Иначе дети ваши были бы нечисты, а теперь святы.

15 А як хоче невіруючий розлучи́тися, хай розлу́читься, — не нево́литься брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.

Если же неверующий хочет развестись, пусть разводится; брат или сестра в таких случаях не связаны; к миру призвал нас Господь.

16 Звідки знаєш ти, дружи́но, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружи́ни?

Почему ты знаешь, жена, что спасешь мужа? Или ты, муж, почему знаешь, что спасешь жену?

17 Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призна́чив, як Госпо́дь покликав його. І так усім Церква́м я наказую.

Только каждый поступай так, как Бог ему определил, и каждый, как Господь призвал. Так я повелеваю по всем церквам.

18 Хто покликаний був в обрі́занні, — нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрі́занні, — нехай не обрі́зується.

Призван ли кто обрезанным, не скрывайся; призван ли кто необрезанным, не обрезывайся.

19 Обрі́зання ніщо, і ніщо необрі́зання, а важли́ве — дотри́мування Божих заповідей.

Обрезание ничто и необрезание ничто, но все в соблюдении заповедей Божиих.

20 Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покли́каний був.

Каждый оставайся в том звании, в котором призван.

21 Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то ви́користай краще це.

Рабом ли ты призван, не смущайся; но если и можешь сделаться свободным, то лучшим воспользуйся.

22 Бо покликаний в Господі раб — визволе́нець Господній; так само покликаний і визволе́нець — він раб Христа.

Ибо раб, призванный в Господе, есть свободный Господа; равно и призванный свободным есть раб Христов.

23 Ви дорого ку́плені, — тож не ставайте рабами людей!

Вы куплены дорогою ценою; не делайтесь рабами человеков.

24 Браття, кожен із вас, в якім стані покли́каний був, хай у тім перед Богом лишається!

В каком звании кто призван, братия, в том каждый и оставайся пред Богом.

25 Про дівчат же не маю нака́зу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним.

Относительно девства я не имею повеления Господня, а даю совет, как получивший от Господа милость быть Ему верным.

26 Отож за суча́сного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так.

По настоящей нужде за лучшее признаю, что хорошо человеку оставаться так.

27 Ти зв'язаний з дружи́ною? Не шукай розв'я́зання. Розв'язався від дружи́ни? Не шукай дружи́ни.

Соединен ли ты с женой? Не ищи развода. Остался ли без жены? не ищи жены.

28 А коли ти й оже́нишся, то не згрішив; і як дівчина заміж пі́де, — вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.

Впрочем, если и женишься, не согрешишь; и если девица выйдет замуж, не согрешит. Но таковые будут иметь скорби по плоти; а мне вас жаль.

29 А це, браття, кажу́ я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружи́н, були, як ті, що не мають,

Я вам сказываю, братия: время уже коротко, так что имеющие жен должны быть, как не имеющие;

30 а хто плаче, — як ті, хто не плаче, а хто тішиться, — як ті, хто не тішиться; і хто купує, — як би не набули́,

и плачущие, как не плачущие; и радующиеся, как не радующиеся; и покупающие, как не приобретающие;

31 а хто цьогосвітнім кори́стується, — як би не кори́стувались, бо минає стан світу цього́.

и пользующиеся миром сим, как не пользующиеся; ибо проходит образ мира сего.

32 А я хо́чу, щоб ви безклопі́тні були́. Неодру́жений про речі Господні клопо́четься, як догодити Господе́ві,

А я хочу, чтобы вы были без забот. Неженатый заботится о Господнем, как угодить Господу;

33 а одру́жений про речі життє́ві клопочеться, як догодити своїй дружи́ні,

а женатый заботится о мирском, как угодить жене. Есть разность между замужнею и девицею:

34 і він поділений. Незамі́жня ж жінка та дівчина про речі Господні клопо́четься, щоб бути святою і тілом, і духом. А замі́жня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.

незамужняя заботится о Господнем, как угодить Господу, чтобы быть святою и телом и духом; а замужняя заботится о мирском, как угодить мужу.

35 А це я кажу́ вам самим на пожиток, а не щоб сильце́ вам накинути, але щоб пристойно й горли́во держались ви Господа.

Говорю это для вашей же пользы, не с тем, чтобы наложить на вас узы, но чтобы вы благочинно и непрестанно служили Господу без развлечения.

36 А як ду́має хто про дівчину свою, що со́ромно, як вона переросте́, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, — не згрішить: нехай за́між вихо́дять.

Если же кто почитает неприличным для своей девицы то, чтобы она, будучи в зрелом возрасте, оставалась так, тот пусть делает, как хочет: не согрешит; пусть таковые выходят замуж.

37 А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, вла́ду ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму — берегти свою дівчину, той робить добре.

Но кто непоколебимо тверд в сердце своем и, не будучи стесняем нуждою, но будучи властен в своей воле, решился в сердце своем соблюдать свою деву, тот хорошо поступает.

38 Тому́ й той, хто віддає свою дівчину за́між, добре робить, а хто не віддає — робить краще.

Посему выдающий замуж свою девицу поступает хорошо; а не выдающий поступает лучше.

39 Дружи́на зако́ном прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна вихо́дити заміж, за ко́го захоче, аби тільки в Господі.

Жена связана законом, доколе жив муж ее; если же муж ее умрет, свободна выйти, за кого хочет, только в Господе.

40 Блаженніша вона, коли так позоста́неться за моєю порадою, бо мірку́ю, що й я маю Божого Духа.

Но она блаженнее, если останется так, по моему совету; а думаю, и я имею Духа Божия.