1 до коринтян 7
1 А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки.
And concerning the things of which ye wrote to me, it is praiseworthy for a man not to approach a woman.
2 Але щоб уни́кнути розпусти, нехай кожен муж має дружи́ну свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка.
But, on account of whoredom, let each have his own wife and let a woman have her own husband.
3 Нехай віддає́ чоловік своїй дружи́ні потрібну любов, так же само й чоловікові дружи́на.
And let the man render to his wife the kindness which is due; and so also the woman to her husband.
4 Дружи́на не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружи́на.
The woman is not the sovereign over her body, but her husband: so also the man is not the sovereign over his body, but the wife.
5 Не вхиляйтесь одне від о́дного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості́ та молитві, та й схо́дьтеся зно́ву докупи, щоб вас сатана́ не споку́шував вашим нестри́манням.
Therefore, deprive not one another, except when ye both consent, at the time ye devote yourselves to fasting and prayer; and return again to the same disposition, that Satan tempt you not because of the concupiscence of your body.
6 А це говорю́ вам як раду, а не як нака́за.
But this I say, as to weak persons, not of positive precept.
7 Бо хо́чу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, — один так, інший так.
For I would that all men might be like me in purity. But every man is endowed with his gift of God; one thus, and another so.
8 Говорю́ ж неодруженим і вдо́вам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.
And I say to them who have no wives, and to widows, that it is advantageous to them to remain as I am.
9 Коли ж не втри́маються, — нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпаля́тися.
But if they cannot endure it, let them marry: for it is more profitable to take a wife, than to burn with concupiscence.
10 А тим, що побрались, наказую не я, а Госпо́дь: Нехай не розлуча́ється дружи́на з своїм чоловіком!
And on them who have wives, I enjoin, -not I, but my Lord, -that the woman separate not from her husband.
11 А коли ж і розлу́читься, хай зостається незамі́жня, або з чоловіком своїм хай поми́риться, — і не відпускати чоловікові дружи́ни!
And if she separate, let her remain without a husband, or be reconciled to her husband; and let not the man put away his wife.
12 Іншим же я говорю́, не Госпо́дь: коли який брат має дружи́ну невіруючу, і згідна вона жити з ним, — нехай він не лишає її.
And to the rest, say I, - I, not my Lord, -that if there be a brother, who hath a wife that believeth not, and she is disposed to dwell with him, let him not put her away.
13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, — нехай не лишає його.
And that woman, who hath a husband that believeth not, and he is disposed to dwell with her let her not forsake her husband.
14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружи́ні, а дружи́на невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були́ б ваші діти, тепер же святі.
For the husband who believeth not, is sanctified by the wife that believeth; and the wife who believeth not, is sanctified by the husband that believeth: otherwise their children would be impure; but now are they pure.
15 А як хоче невіруючий розлучи́тися, хай розлу́читься, — не нево́литься брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.
But if the unbeliever separateth, let him separate: A brother or sister is not in bondage in such cases: it is to peace, God hath called us.
16 Звідки знаєш ти, дружи́но, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружи́ни?
For how knowest thou, O wife, whether thou wilt procure life to thy husband? Or, thou husband, knowest thou, whether thou wilt procure life to thy wife?
17 Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призна́чив, як Госпо́дь покликав його. І так усім Церква́м я наказую.
Every one, however, as the Lord hath distributed to him, and every one as God hath called him, so let him walk. And also thus I enjoin upon all the churches.
18 Хто покликаний був в обрі́занні, — нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрі́занні, — нехай не обрі́зується.
Is a circumcised person called, let him not revert to uncircumcision: and if one uncircumcised be called, let him not become circumcised.
19 Обрі́зання ніщо, і ніщо необрі́зання, а важли́ве — дотри́мування Божих заповідей.
For circumcision is nothing, neither is uncircumcision; but the keeping of God's commands.
20 Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покли́каний був.
Let every one continue in the vocation, in which he was called.
21 Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то ви́користай краще це.
If thou wert called, being a servant; let it not trouble thee. But if thou canst be made free, choose it rather than to serve.
22 Бо покликаний в Господі раб — визволе́нець Господній; так само покликаний і визволе́нець — він раб Христа.
For he that is called by our Lord, being a servant, is God's freedman: likewise, he that is called, being a free man, is the Messiah's servant.
23 Ви дорого ку́плені, — тож не ставайте рабами людей!
Ye are bought with a price; become not the servants of men.
24 Браття, кожен із вас, в якім стані покли́каний був, хай у тім перед Богом лишається!
Let every one, my Brethren, continue with God, in whatever state he was called.
25 Про дівчат же не маю нака́зу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним.
And concerning virginity, I have no precept from God; but I give counsels as a man who hath obtained mercy from God to be a believer.
26 Отож за суча́сного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так.
And I think this is suitable, on account of the necessity of the times; it is advantageous for a man to remain as he is.
27 Ти зв'язаний з дружи́ною? Не шукай розв'я́зання. Розв'язався від дружи́ни? Не шукай дружи́ни.
Art thou bound to a wife? Seek not a release. Art thou free from a wife? Seek not a wife.
28 А коли ти й оже́нишся, то не згрішив; і як дівчина заміж пі́де, — вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.
But if thou takest a wife, thou sinnest not. And if a maiden is given to a husband, she sinneth not. But they who are such, will have trouble in the body: but I am forbearing to you.
29 А це, браття, кажу́ я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружи́н, були, як ті, що не мають,
And this I say, my Brethren, that the time to come is short; so that they who have wives, should be as if they had none;
30 а хто плаче, — як ті, хто не плаче, а хто тішиться, — як ті, хто не тішиться; і хто купує, — як би не набули́,
and they who weep, as if they wept not; and they who rejoice, as if they rejoiced not; and they who buy, as if they acquired not;
31 а хто цьогосвітнім кори́стується, — як би не кори́стувались, бо минає стан світу цього́.
and those occupied with this world, not going beyond the just using: for the fashion of this world is passing away.
32 А я хо́чу, щоб ви безклопі́тні були́. Неодру́жений про речі Господні клопо́четься, як догодити Господе́ві,
And therefore I wish you to be without solicitude. For he who hath not a wife, considereth the thing of his Lord, how he may please his Lord.
33 а одру́жений про речі життє́ві клопочеться, як догодити своїй дружи́ні,
And he who hath a wife, is anxious about the world, how he may please his wife.
34 і він поділений. Незамі́жня ж жінка та дівчина про речі Господні клопо́четься, щоб бути святою і тілом, і духом. А замі́жня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.
There is a difference also between a wife and a maiden. She who is without a husband, thinketh of things pertaining to her Lord, that she may be holy in her body and in her spirit. But she who hath a husband, thinketh of things pertaining to the world, how she may please her husband.
35 А це я кажу́ вам самим на пожиток, а не щоб сильце́ вам накинути, але щоб пристойно й горли́во держались ви Господа.
And this I say for your advantage; I am not laying a snare for you; but that ye may be faithful towards your Lord, in a suitable manner, while not minding worldly things.
36 А як ду́має хто про дівчину свою, що со́ромно, як вона переросте́, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, — не згрішить: нехай за́між вихо́дять.
But if any one thinketh that there is reproach, on account of his maiden daughter, because she hath passed her time, and he hath not presented her to a husband, and it be fitting that he present her; let him do what he desireth, he sinneth not; let her be married.
37 А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, вла́ду ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму — берегти свою дівчину, той робить добре.
But he who hath firmly determined in his own mind, and nothing compelleth him, and he can act his own pleasure, and he so judgeth in his heart, that he keep his maiden daughter, he doeth commendably.
38 Тому́ й той, хто віддає свою дівчину за́між, добре робить, а хто не віддає — робить краще.
And therefore, he who presenteth his maiden daughter, doeth commendably; and he who presenteth not his maiden daughter, doeth very commendably.
39 Дружи́на зако́ном прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна вихо́дити заміж, за ко́го захоче, аби тільки в Господі.
A woman, while her husband liveth, is bound by the law; but if her husband sleepeth in death, she is free to marry whom she pleaseth, yet only in the Lord.
40 Блаженніша вона, коли так позоста́неться за моєю порадою, бо мірку́ю, що й я маю Божого Духа.
But she is happier, in my opinion, if she remain so: and I think also, that I have the Spirit of God.
