1 до коринтян 2

1 А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідо́цтво з добі́рною мовою або мудрістю,

И когда я приходил к вам, братия, приходил возвещать вам свидетельство Божие не в превосходстве слова или мудрости,

2 бо я наду́мавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'я́того.

ибо я рассудил быть у вас не знающим ничего, кроме Иисуса Христа, и притом распятого,

3 І я в вас був у немочі, і в страху́, і в великім тремті́нні.

и был я у вас в немощи и в страхе и в великом трепете.

4 І слово моє й моя проповідь — не в слова́х переко́нливих лю́дської мудрости, але́ в до́казі Духа та сили,

И слово мое и проповедь моя не в убедительных словах человеческой мудрости, но в явлении духа и силы,

5 щоб була́ віра ваша не в мудрості лю́дській, але в силі Божій!

чтобы вера ваша утверждалась не на мудрости человеческой, но на силе Божией.

6 А ми гово́римо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть, (aiōn g165)

Мудрость же мы проповедуем между совершенными, но мудрость не века сего и не властей века сего преходящих, (aiōn g165)

7 але́ ми гово́римо Божу мудрість у таємниці, прихо́вану, яку Бог перед віками призна́чив нам на славу, (aiōn g165)

но проповедуем премудрость Божию, тайную, сокровенную, которую предназначил Бог прежде веков к славе нашей, (aiōn g165)

8 яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були́, то не розп'яли́ б вони Господа слави! (aiōn g165)

которой никто из властей века сего не познал; ибо если бы познали, то не распяли бы Господа славы. (aiōn g165)

9 Але, як написано: „Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце люди́ні не впало, те Бог приготува́в був тим, хто любить Його!“

Но, как написано: не видел того глаз, не слышало ухо, и не приходило то на сердце человеку, что приготовил Бог любящим Его.

10 А нам Бог відкрив це Своїм Духом, — усе бо досліджує Дух, навіть Божі глиби́ни.

А нам Бог открыл это Духом Своим; ибо Дух все проницает, и глубины Божии.

11 Хто бо з людей знає речі лю́дські, окрім лю́дського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.

Ибо кто из человеков знает, что в человеке, кроме духа человеческого, живущего в нем? Так и Божьего никто не знает, кроме Духа Божия.

12 А ми прийняли́ духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даро́вані нам,

Но мы приняли не духа мира сего, а Духа от Бога, дабы знать дарованное нам от Бога,

13 що й говоримо не ви́вченими словами лю́дської мудрости, але ви́вченими від Духа Святого, порі́внюючи духовне до духовного.

что и возвещаем не от человеческой мудрости изученными словами, но изученными от Духа Святаго, соображая духовное с духовным.

14 А люди́на тіле́сна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупо́та, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.

Душевный человек не принимает того, что от Духа Божия, потому что он почитает это безумием; и не может разуметь, потому что о сем надобно судить духовно.

15 Духовна ж люди́на су́дить усе, а її судити не може ніхто.

Но духовный судит о всем, а о нем судить никто не может.

16 Бо „хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати?“А ми маємо розум Христів!

Ибо кто познал ум Господень, чтобы мог судить его? А мы имеем ум Христов.