1 до коринтян 15
1 Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
Notum autem vobis facio, fratres, Evangelium, quod prædicavi vobis, quod et accepistis, in quo et statis,
2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
per quod et salvamini: qua ratione prædicaverim vobis, si tenetis, nisi frustra credidistis.
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
Tradidi enim vobis in primis quod et accepi: quoniam Christus mortuus est pro peccatis nostris secundum Scripturas:
4 і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
et quia sepultus est, et quia resurrexit tertia die secundum Scripturas:
5 і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м.
et quia visus est Cephæ, et post hoc undecim:
6 А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
deinde visus est plus quam quingentis fratribus simul: ex quibus multi manent usque adhuc, quidam autem dormierunt:
7 Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам.
deinde visus est Jacobo, deinde Apostolis omnibus:
8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
novissime autem omnium tamquam abortivo, visus est et mihi.
9 Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
Ego enim sum minimus Apostolorum, qui non sum dignus vocari Apostolus, quoniam persecutus sum ecclesiam Dei.
10 Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
Gratia autem Dei sum id quod sum, et gratia ejus in me vacua non fuit, sed abundantius illis omnibus laboravi: non ego autem, sed gratia Dei mecum:
11 Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
sive enim ego, sive illi: sic prædicamus, et sic credidistis.
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
Si autem Christus prædicatur quod resurrexit a mortuis, quomodo quidam dicunt in vobis, quoniam resurrectio mortuorum non est?
13 Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
Si autem resurrectio mortuorum non est: neque Christus resurrexit.
14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
Si autem Christus non resurrexit, inanis est ergo prædicatio nostra, inanis est et fides vestra:
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
invenimur autem et falsi testes Dei: quoniam testimonium diximus adversus Deum quod suscitaverit Christum, quem non suscitavit, si mortui non resurgunt.
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
Nam si mortui non resurgunt, neque Christus resurrexit.
17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах,
Quod si Christus non resurrexit, vana est fides vestra: adhuc enim estis in peccatis vestris.
18 тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!
Ergo et qui dormierunt in Christo, perierunt.
19 Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
Si in hac vita tantum in Christo sperantes sumus, miserabiliores sumus omnibus hominibus.
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних.
Nunc autem Christus resurrexit a mortuis primitiæ dormientium,
21 Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
quoniam quidem per hominem mors, et per hominem resurrectio mortuorum.
22 Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
Et sicut in Adam omnes moriuntur, ita et in Christo omnes vivificabuntur.
23 кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
Unusquisque autem in suo ordine, primitiæ Christus: deinde ii qui sunt Christi, qui in adventu ejus crediderunt.
24 А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
Deinde finis: cum tradiderit regnum Deo et Patri, cum evacuaverit omnem principatum, et potestatem, et virtutem.
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
Oportet autem illum regnare donec ponat omnes inimicos sub pedibus ejus.
26 Як ворог останній - смерть зни́щиться,
Novissima autem inimica destruetur mors: omnia enim subjecit pedibus ejus. Cum autem dicat:
27 бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
Omnia subjecta sunt ei, sine dubio præter eum qui subjecit ei omnia.
28 А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
Cum autem subjecta fuerint illi omnia: tunc et ipse Filius subjectus erit ei, qui subjecit sibi omnia, ut sit Deus omnia in omnibus.
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
Alioquin quid facient qui baptizantur pro mortuis, si omnino mortui non resurgunt? ut quid et baptizantur pro illis?
30 Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?
ut quid et nos periclitamur omni hora?
31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
Quotidie morior per vestram gloriam, fratres, quam habeo in Christo Jesu Domino nostro.
32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
Si secundum hominem ad bestias pugnavi Ephesi, quid mihi prodest, si mortui non resurgunt? Manducemus, et bibamus, cras enim moriemur.
33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
Nolite seduci: corrumpunt mores bonos colloquia mala.
34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
Evigilate justi, et nolite peccare: ignorantiam enim Dei quidam habent, ad reverentiam vobis loquor.
35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
Sed dicet aliquis: Quomodo resurgunt mortui? qualive corpore venient?
36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
Insipiens, tu quod seminas non vivificatur, nisi prius moriatur:
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
et quod seminas, non corpus, quod futurum est, seminas, sed nudum granum, ut puta tritici, aut alicujus ceterorum.
38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
Deus autem dat illi corpus sicut vult: ut unicuique seminum proprium corpus.
39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
Non omnis caro, eadem caro: sed alia quidem hominum, alia vero pecorum, alia volucrum, alia autem piscium.
40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
Et corpora cælestia, et corpora terrestria: sed alia quidem cælestium gloria, alia autem terrestrium.
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
Alia claritas solis, alia claritas lunæ, et alia claritas stellarum. Stella enim a stella differt in claritate:
42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
sic et resurrectio mortuorum. Seminatur in corruptione, surget in incorruptione.
43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
Seminatur in ignobilitate, surget in gloria: seminatur in infirmitate, surget in virtute:
44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
seminatur corpus animale, surget corpus spiritale. Si est corpus animale, est et spiritale, sicut scriptum est:
45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
Factus est primus homo Adam in animam viventem, novissimus Adam in spiritum vivificantem.
46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
Sed non prius quod spiritale est, sed quod animale: deinde quod spiritale.
47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
Primus homo de terra, terrenus: secundus homo de cælo, cælestis.
48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
Qualis terrenus, tales et terreni: et qualis cælestis, tales et cælestes.
49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
Igitur, sicut portavimus imaginem terreni, portemus et imaginem cælestis.
50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
Hoc autem dico, fratres: quia caro et sanguis regnum Dei possidere non possunt: neque corruptio incorruptelam possidebit.
51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
Ecce mysterium vobis dico: omnes quidem resurgemus, sed non omnes immutabimur.
52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
In momento, in ictu oculi, in novissima tuba: canet enim tuba, et mortui resurgent incorrupti: et nos immutabimur.
53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
Oportet enim corruptibile hoc induere incorruptionem: et mortale hoc induere immortalitatem.
54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
Cum autem mortale hoc induerit immortalitatem, tunc fiet sermo, qui scriptus est: Absorpta est mors in victoria.
Ubi est mors victoria tua? ubi est mors stimulus tuus? (Hadēs g86)
56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.
Stimulus autem mortis peccatum est: virtus vero peccati lex.
57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
Deo autem gratias, qui dedit nobis victoriam per Dominum nostrum Jesum Christum.
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!
Itaque fratres mei dilecti, stabiles estote, et immobiles: abundantes in opere Domini semper, scientes quod labor vester non est inanis in Domino.
