1 до коринтян 15
1 Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
Moreover, brethren, I declare unto you the gospel which I preached unto you, which also ye have received, and wherein ye stand;
2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
By which also ye are saved, if ye keep in memory what I preached unto you, unless ye have believed in vain.
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
For I delivered unto you first of all that which I also received, how that Christ died for our sins according to the scriptures;
4 і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
And that he was buried, and that he rose again the third day according to the scriptures:
5 і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м.
And that he was seen of Cephas, then of the twelve:
6 А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
After that, he was seen of above five hundred brethren at once; of whom the greater part remain unto this present, but some are fallen asleep.
7 Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам.
After that, he was seen of James; then of all the apostles.
8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
And last of all he was seen of me also, as of one born out of due time.
9 Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
For I am the least of the apostles, that am not meet to be called an apostle, because I persecuted the church of God.
10 Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
But by the grace of God I am what I am: and his grace which [was bestowed] upon me was not in vain; but I laboured more abundantly than they all: yet not I, but the grace of God which was with me.
11 Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
Therefore whether [it were] I or they, so we preach, and so ye believed.
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
Now if Christ be preached that he rose from the dead, how say some among you that there is no resurrection of the dead?
13 Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
But if there be no resurrection of the dead, then is Christ not risen:
14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
And if Christ be not risen, then [is] our preaching vain, and your faith [is] also vain.
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
Yea, and we are found false witnesses of God; because we have testified of God that he raised up Christ: whom he raised not up, if so be that the dead rise not.
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
For if the dead rise not, then is not Christ raised:
17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах,
And if Christ be not raised, your faith [is] vain; ye are yet in your sins.
18 тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!
Then they also which are fallen asleep in Christ are perished.
19 Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
If in this life only we have hope in Christ, we are of all men most miserable.
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних.
But now is Christ risen from the dead, [and] become the firstfruits of them that slept.
21 Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
For since by man [came] death, by man [came] also the resurrection of the dead.
22 Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
For as in Adam all die, even so in Christ shall all be made alive.
23 кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
But every man in his own order: Christ the firstfruits; afterward they that are Christ’s at his coming.
24 А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
Then [cometh] the end, when he shall have delivered up the kingdom to God, even the Father; when he shall have put down all rule and all authority and power.
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
For he must reign, till he hath put all enemies under his feet.
26 Як ворог останній - смерть зни́щиться,
The last enemy [that] shall be destroyed [is] death.
27 бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
For he hath put all things under his feet. But when he saith all things are put under [him, it is] manifest that he is excepted, which did put all things under him.
28 А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
And when all things shall be subdued unto him, then shall the Son also himself be subject unto him that put all things under him, that God may be all in all.
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
Else what shall they do which are baptized for the dead, if the dead rise not at all? why are they then baptized for the dead?
30 Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?
And why stand we in jeopardy every hour?
31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
I protest by your rejoicing which I have in Christ Jesus our Lord, I die daily.
32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
If after the manner of men I have fought with beasts at Ephesus, what advantageth it me, if the dead rise not? let us eat and drink; for to morrow we die.
33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
Be not deceived: evil communications corrupt good manners.
34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
Awake to righteousness, and sin not; for some have not the knowledge of God: I speak [this] to your shame.
35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
But some [man] will say, How are the dead raised up? and with what body do they come?
36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
[Thou] fool, that which thou sowest is not quickened, except it die:
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
And that which thou sowest, thou sowest not that body that shall be, but bare grain, it may chance of wheat, or of some other [grain]:
38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
But God giveth it a body as it hath pleased him, and to every seed his own body.
39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
All flesh [is] not the same flesh: but [there is] one [kind of] flesh of men, another flesh of beasts, another of fishes, [and] another of birds.
40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
[There are] also celestial bodies, and bodies terrestrial: but the glory of the celestial [is] one, and the [glory] of the terrestrial [is] another.
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
[There is] one glory of the sun, and another glory of the moon, and another glory of the stars: for [one] star differeth from [another] star in glory.
42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
So also [is] the resurrection of the dead. It is sown in corruption; it is raised in incorruption:
43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
It is sown in dishonour; it is raised in glory: it is sown in weakness; it is raised in power:
44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
It is sown a natural body; it is raised a spiritual body. There is a natural body, and there is a spiritual body.
45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
And so it is written, The first man Adam was made a living soul; the last Adam [was made] a quickening spirit.
46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
Howbeit that [was] not first which is spiritual, but that which is natural; and afterward that which is spiritual.
47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
The first man [is] of the earth, earthy: the second man [is] the Lord from heaven.
48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
As [is] the earthy, such [are] they also that are earthy: and as [is] the heavenly, such [are] they also that are heavenly.
49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
And as we have borne the image of the earthy, we shall also bear the image of the heavenly.
50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
Now this I say, brethren, that flesh and blood cannot inherit the kingdom of God; neither doth corruption inherit incorruption.
51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
Behold, I shew you a mystery; We shall not all sleep, but we shall all be changed,
52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
In a moment, in the twinkling of an eye, at the last trump: for the trumpet shall sound, and the dead shall be raised incorruptible, and we shall be changed.
53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
For this corruptible must put on incorruption, and this mortal [must] put on immortality.
54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
So when this corruptible shall have put on incorruption, and this mortal shall have put on immortality, then shall be brought to pass the saying that is written, Death is swallowed up in victory.
O death, where [is] thy sting? O grave, where [is] thy victory? (Hadēs g86)
56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.
The sting of death [is] sin; and the strength of sin [is] the law.
57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
But thanks [be] to God, which giveth us the victory through our Lord Jesus Christ.
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!
Therefore, my beloved brethren, be ye stedfast, unmoveable, always abounding in the work of the Lord, forasmuch as ye know that your labour is not in vain in the Lord.
