1 до коринтян 13

1 Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий!

我若能說萬人的方言，並天使的話語，卻沒有愛，我就成了鳴的鑼，響的鈸一般。

2 І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо!

我若有先知講道之能，也明白各樣的奧祕，各樣的知識，而且有全備的信，叫我能夠移山，卻沒有愛，我就算不得甚麼。

3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного!

我若將所有的賙濟窮人，又捨己身叫人焚燒，卻沒有愛，仍然與我無益。

4 Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,

愛是恆久忍耐，又有恩慈；愛是不嫉妒；愛是不自誇，不張狂，

5 не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,

不做害羞的事，不求自己的益處，不輕易發怒，不計算人的惡，

6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,

不喜歡不義，只喜歡真理；

7 усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!

凡事包容，凡事相信，凡事盼望，凡事忍耐。

8 Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.

愛是永不止息。先知講道之能終必歸於無有；說方言之能終必停止；知識也終必歸於無有。

9 Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;

我們現在所知道的有限，先知所講的也有限，

10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

等那完全的來到，這有限的必歸於無有了。

11 Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.

我作孩子的時候，話語像孩子，心思像孩子，意念像孩子，既成了人，就把孩子的事丟棄了。

12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.

我們如今彷彿對着鏡子觀看，模糊不清，到那時就要面對面了。我如今所知道的有限，到那時就全知道，如同主知道我一樣。

13 А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!

如今常存的有信，有望，有愛這三樣，其中最大的是愛。