1 до коринтян 11

1 Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!

Sed imitadores de mí, como yo también lo soy de Cristo.

2 Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і захо́вуєте так переда́ння, як я вам передав.

Aláboos pues, hermanos, que en todo os acordáis de mí; y retenéis los preceptos, de la manera que os los entregué.

3 Хо́чу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог.

Mas quiero que sepáis, que Cristo es la cabeza de todo varón; y el varón es la cabeza de la mujer; y Dios la cabeza de Cristo.

4 Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, — осоромлює він свою го́лову.

Todo varón que ora, o profetiza cubierta la cabeza, afrenta su cabeza.

5 І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою го́лову, бо це є те саме, як була́ б вона виголена.

Mas toda mujer que ora, o profetiza no cubierta su cabeza, afrenta su cabeza; porque lo mismo es que si se rayese.

6 Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стри́гтися чи голитися, нехай покривається!

Porque si la mujer no se cubre, raígase también; y si es vergüenza para la mujer raerse o raparse, cúbrase.

7 Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка — чоловікові слава.

Porque el varón no ha de cubrir la cabeza; porque él es imagen y gloria de Dios; mas la mujer es gloria del varón.

8 Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,

Porque el varón no es de la mujer, sino la mujer del varón.

9 не ство́рений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.

Porque tampoco el varón era criado por causa de la mujer, sino la mujer por causa del varón.

10 Тому жінка повина мати на голові знака вла́ди над нею, ради анголів.

Por lo cual la mujer debe tener la señal de potestad sobre su cabeza por causa de los ángeles.

11 Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.

Mas ni el varón es sin la mujer, ni la mujer sin el varón, en el Señor.

12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все — від Бога.

Porque como la mujer es del varón, así también el varón es por la mujer; empero todas las cosas de Dios.

13 Поміркуйте самі між собою, чи присто́йне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?

Juzgád en vosotros mismos: ¿es honesto orar la mujer a Dios no cubierta?

14 Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає воло́сся, то безчестя для нього?

¿No os enseña aun la misma naturaleza que al hombre sea deshonesto criar cabello?

15 Коли ж жінка ко́су запускає, — це слава для неї, бо замість покрива́ла да́на коса́ їй.

Por el contrario a la mujer criar el cabello le es honroso; porque en lugar de velo le es dado el cabello.

16 Коли ж хто сперечатися хоче, — ми такого звича́ю не маємо, ані Церкви́ Божі.

Con todo eso si alguno parece ser contencioso, nosotros no tenemos tal costumbre, ni las iglesias de Dios.

17 Пропонуючи це вам, я не хвалю́, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше.

Esto empero os anuncio, que no os alabo, que no por mejor, sino por peor os juntáis.

18 Бо найперше, я чую, що як схо́дитесь ви на збо́ри, то між вами бувають поді́лення, у що почасти я й вірю.

Porque lo primero, cuando os juntáis en la iglesia, oigo que hay entre vosotros disensiones, y en parte lo creo.

19 Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.

Porque es menester que también haya entre vosotros herejías, para que los que son probados se manifiesten entre vosotros.

20 А далі, коли ви збираєтесь ра́зом, то не на те, щоб їсти Господню Вече́рю.

De manera que cuando os juntáis en uno, esto no es comer la cena del Señor:

21 Бо кожен спішить з'їсти власну вече́рю, і один голодує, а другий впивається.

Porque cada uno se anticipa al otro para comer su propia cena; y el uno tiene hambre, y el otro está embriagado.

22 Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаю́чих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю́ вас? Не похвалю́!

¡Qué! ¿no tenéis casas en que comáis y bebáis? ¿O menospreciáis la iglesia de Dios, y avergonzáis a los que no tienen? ¿Qué os diré? ¿Os alabaré en esto? No os alabo.

23 Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як ви́даний був, узяв хліб,

Porque yo recibí del Señor lo que también os he entregado: Que el Señor Jesús la misma noche que fue entregado, tomó pan:

24 подяку віддав, і переломив, і сказав: „Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас лома́ється. Це робіть на спомин про Мене!“

Y habiendo dado gracias lo rompió, y dijo: Tomád, coméd: éste es mi cuerpo que por vosotros es rompido: hacéd esto en memoria de mí.

25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: „Ця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки бу́дете пити, на спомин про Мене!“

Asimismo tomó también la copa, después de haber cenado, diciendo: Esta copa es el nuevo testamento en mi sangre: hacéd esto todas las veces que la bebiéreis, en memoria de mí.

26 Бо кожного ра́зу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, — смерть Господню звіщаєте, аж доки Він при́йде.

Porque todas las veces que comiereis este pan, y bebiéreis esta copa, la muerte del Señor anunciais hasta que venga.

27 Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, — буде винний супроти тіла та крови Господньої!

De manera que cualquiera que comiere este pan, o bebiere esta copa del Señor indignamente, será culpado del cuerpo y de la sangre del Señor.

28 Нехай же люди́на випробо́вує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.

Por tanto examínese cada uno a sí mismo, y así coma de aquel pan, y beba de aquella copa.

29 Бо хто їсть і п'є негі́дно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!

Porque el que come y bebe indignamente, condenación come y bebe para sí, no discerniendo el cuerpo del Señor.

30 Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто засну́ли.

Por lo cual hay muchos enfermos y debilitados entre vosotros, y muchos duermen.

31 Бо коли б ми самі судили себе, то засу́джені ми не були́ б.

Que si nos juzgásemos a nosotros mismos, no seríamos juzgados.

32 Та засу́джені від Господа, караємося, щоб нас не засу́джено з світом.

Mas siendo juzgados, somos castigados del Señor, para que no seamos condenados con el mundo.

33 Ось тому́, мої браття, схо́дячись на поживу, чека́йте один о́дного.

Así que, hermanos míos, cuando os juntáis a comer, esperáos unos a otros.

34 А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не схо́дилися ви на о́суд. А про інше, як прийду́, заряджу́.

Y si alguno tuviere hambre, coma en su casa; porque no os juntéis para juicio. Las demás cosas las pondré en orden cuando viniere.