1 до коринтян 10

1 Не хо́чу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були́, — і всі перейшли через море,

Nolo enim vos ignorare fratres quoniam patres nostri omnes sub nube fuerunt, et omnes mare transierunt,

2 і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,

et omnes in Moyse baptizati sunt in nube, et in mari:

3 і всі їли ту саму пожи́ву духовну,

et omnes eandem escam spiritalem manducaverunt,

4 і пили́ всі той самий духовний напі́й, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос!

et omnes eundem potum spiritalem biberunt: bibebant autem de spiritali, consequente eos, petra: petra autem erat Christus.

5 Але їх багатьох не вподо́бав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“.

Sed non in pluribus eorum beneplacitum est Deo: nam prostrati sunt in deserto.

6 А це були при́клади нам, щоб ми пожадливі на зле не були́, як були пожадливі й вони.

Hæc autem in figura facta sunt nostri, ut non simus concupiscentes malorum, sicut et illi concupierunt.

7 Не будьте також ідоля́нами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“.

Neque idololatræ efficiamini, sicut quidam ex ipsis: quemadmodum scriptum est: Sedit populus manducare, et bibere, et surrexerunt ludere.

8 Не станьмо чинити блу́ду, як деякі з них блудоді́яли, — і полягло їх одно́го дня двадцять три тисячі.

Neque fornicemur, sicut quidam ex ipsis fornicati sunt, et ceciderunt una die viginti tria millia.

9 Ані не випробо́вуймо Христа, як деякі з них випробо́вували, — та й від змі́їв загинули.

Neque tentemus Christum: sicut quidam eorum tentaverunt, et a serpentibus perierunt.

10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погуби́теля.

Neque murmuraveritis, sicut quidam eorum murmuraverunt, et perierunt ab exterminatore.

11 Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку, бо за нашого ча́су кінець віку прийшов. (aiōn g165)

Hæc autem omnia in figura contingebant illis: scripta sunt autem ad correptionem nostram, in quos fines sæculorum devenerunt. (aiōn g165)

12 Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!

Itaque qui se existimat stare, videat ne cadat.

13 Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.

Tentatio vos non apprehendat nisi humana: fidelis autem Deus est, qui non patietur vos tentari supra id, quod potestis, sed faciet etiam cum tentatione proventum ut possitis sustinere.

14 Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам.

Propter quod charissimi mihi, fugite ab idolorum cultura:

15 Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я.

Ut prudentibus loquor, vos ipsi iudicate quod dico.

16 Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового?

Calix benedictionis, cui benedicimus, nonne communicatio sanguinis Christi est? Et panis, quem frangimus, nonne participatio corporis Domini est?

17 Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.

Quoniam unus panis, unum corpus multi sumus, omnes, qui de uno pane participamus.

18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́?

Videte Israel secundum carnem: nonne qui edunt hostias, participes sunt altaris?

19 Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?

Quid ergo? Dico quod idolis immolatum sit aliquid? Aut quod idolum, sit aliquid?

20 Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали.

Sed quæ immolant Gentes, dæmoniis immolant, et non Deo. Nolo autem vos socios fieri dæmoniorum:

21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського.

non potestis calicem Domini bibere, et calicem dæmoniorum: non potestis mensæ Domini participes esse, et mensæ dæmoniorum.

22 Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього?

An æmulamur Dominum? Numquid fortiores illo sumus? Omnia mihi licent, sed non omnia expediunt.

23 Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все!

Omnia mihi licent, sed non omnia ædificat.

24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!

Nemo quod suum est quærat, sed quod alterius.

25 Їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, —

Omne, quod in macello vænit, manducate, nihil interrogantes propter conscientiam.

26 Бо „Господня земля, і все, що на ній“!

Domini est terra, et plenitudo eius.

27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.

Si quis vocat vos infidelium, et vultis ire: omne, quod vobis apponitur, manducate, nihil interrogantes propter conscientiam.

28 Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!

Si quis autem dixerit: Hoc immolatum est idolis: nolite manducare propter illum, qui indicavit, et propter conscientiam:

29 Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?

conscientiam autem dico non tuam, sed alterius. Ut quid enim libertas mea iudicatur ab aliena conscientia?

30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що́ дякую я?

Si ego cum gratia participo, quid blasphemor pro eo quod gratias ago?

31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте́, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть!

Sive ergo manducatis, sive bibitis, sive aliud quid facitis: omnia in gloriam Dei facite.

32 Не робіть спокуси юдеям та ге́лленам, та Церкві Божій,

Sine offensione estote Iudæis, et Gentibus, et Ecclesiæ Dei:

33 як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони.

sicut et ego per omnia omnibus placeo, non quærens quod mihi utile est, sed quod multis: ut salvi fiant.