1 до коринтян 10

1 Не хо́чу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були́, — і всі перейшли через море,

ORA, fratelli, io non voglio che ignoriate che i nostri padri furono tutti sotto la nuvola, e che tutti passarono per lo mare;

2 і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,

e che tutti furono battezzati in Mosè, nella nuvola, e nel mare;

3 і всі їли ту саму пожи́ву духовну,

e che tutti mangiarono il medesimo cibo spirituale;

4 і пили́ всі той самий духовний напі́й, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос!

e che tutti bevvero la medesima bevanda spirituale; perciocchè bevevano della pietra spirituale, che [li] seguitava; or quella pietra era Cristo.

5 Але їх багатьох не вподо́бав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“.

Ma Iddio non gradì la maggior parte di loro; perciocchè furono abbattuti nel deserto.

6 А це були при́клади нам, щоб ми пожадливі на зле не були́, як були пожадливі й вони.

Or queste cose furon figure a noi; acciocchè noi non appetiamo cose malvage, siccome anch'essi [le] appetirono.

7 Не будьте також ідоля́нами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“.

E che non diveniate idolatri, come alcuni di loro; secondo ch'egli è scritto: Il popolo si assettò per mangiare, e per bere, poi si levò per sollazzare.

8 Не станьмо чинити блу́ду, як деякі з них блудоді́яли, — і полягло їх одно́го дня двадцять три тисячі.

E non fornichiamo, come alcuni di loro fornicarono, onde [ne] caddero in un giorno ventitremila.

9 Ані не випробо́вуймо Христа, як деякі з них випробо́вували, — та й від змі́їв загинули.

E non tentiamo Cristo, come ancora alcuni di loro [lo] tentarono, onde perirono per li serpenti.

10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погуби́теля.

E non mormoriate, come ancora alcuni di loro mormorarono, onde perirono per lo distruttore.

11 Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку, бо за нашого ча́су кінець віку прийшов. (aiōn g165)

Or tutte queste cose avvennero loro per [servir di] figure; e sono scritte per ammonizion di noi, ne' quali si sono scontrati gli ultimi termini de' secoli. (aiōn g165)

12 Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!

Perciò, chi si pensa star ritto, riguardi che non cada.

13 Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.

Tentazione non vi ha [ancora] colti, se non umana; or Iddio [è] fedele, il qual non lascerà che siate tentati sopra le vostre forze; ma con la tentazione darà l'uscita, acciocchè [la] possiate sostenere.

14 Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам.

PERCIÒ, cari miei, fuggite dall'idolatria.

15 Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я.

Io parlo come ad intendenti; giudicate voi ciò che io dico.

16 Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового?

Il calice della benedizione, il qual noi benediciamo, non è egli la comunione del sangue di Cristo? il pane, che noi rompiamo, non è egli la comunione del corpo di Cristo?

17 Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.

Perciocchè [vi è] un [medesimo] pane, [noi, benchè] molti, siamo un [medesimo] corpo; poichè partecipiamo tutti un [medesimo] pane.

18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́?

Vedete l'Israele secondo la carne; non hanno coloro che mangiano i sacrificii comunione con l'altare?

19 Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?

Che dico io adunque? che l'idolo sia qualche cosa? o che ciò che è sacrificato agl'idoli sia qualche cosa?

20 Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали.

Anzi [dico], che le cose che i Gentili sacrificano, [le] sacrificano a' demoni, e non a Dio; or io non voglio che voi abbiate comunione co' demoni.

21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського.

Voi non potete bere il calice del Signore, e il calice de' demoni; voi non potete partecipar la mensa del Signore, e la mensa de' demoni.

22 Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього?

Vogliamo noi provocare il Signore a gelosia? siamo noi più forti di lui?

23 Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все!

OGNI cosa mi è lecita, ma non ogni cosa è utile; ogni cosa mi è lecita, ma non ogni cosa edifica.

24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!

Niuno cerchi il suo proprio, ma ciascuno [cerchi] ciò che è per altrui.

25 Їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, —

Mangiate di tutto ciò che si vende nel macello, senza farne scrupolo alcuno per la coscienza;

26 Бо „Господня земля, і все, що на ній“!

perciocchè del Signore è la terra, e tutto ciò che ella contiene.

27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.

E se alcuno degl'infedeli vi chiama, e volete andarvi, mangiate di tutto ciò che vi è posto davanti, senza farne scrupolo alcuno per la coscienza.

28 Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!

Ma, se alcuno vi dice: Questo è delle cose sacrificate agl'idoli, non ne mangiate, per cagion di colui che [ve] l'ha significato, e per la coscienza.

29 Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?

Or io dico coscienza, non la tua propria, ma quella d'altrui; perciocchè, perchè sarebbe la mia libertà giudicata dalla coscienza altrui?

30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що́ дякую я?

Che se per grazia io posso usar [le vivande], perchè sarei biasimato per ciò di che io rendo grazie?

31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте́, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть!

Così adunque, o che mangiate, o che beviate, o che facciate alcun'altra cosa, fate tutte le cose alla gloria di Dio.

32 Не робіть спокуси юдеям та ге́лленам, та Церкві Божій,

Siate senza dare intoppo nè a' Giudei, nè a' Greci, nè alla chiesa di Dio.

33 як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони.

Siccome io ancora compiaccio a tutti in ogni cosa, non cercando la mia propria utilità, ma quella di molti, acciocchè sieno salvati.