1 до коринтян 10
1 Не хо́чу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були́, — і всі перейшли через море,
Now I would not have you ignorant, brethren, that all our fathers were under the cloud, and all passed through the sea;
2 і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,
and were all baptized into Moses by the cloud and by the sea;
3 і всі їли ту саму пожи́ву духовну,
and did all eat the same spiritual food;
4 і пили́ всі той самий духовний напі́й, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос!
and did all drink the same spiritual drink: for they drank of the spiritual rock that followed them: and that rock was an emblem of Christ.
5 Але їх багатьох не вподо́бав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“.
But with the greater part of them God was displeased: for they were destroyed in the wilderness.
6 А це були при́клади нам, щоб ми пожадливі на зле не були́, як були пожадливі й вони.
Now these things were examples for us, that we might not lust after evil things, as they also lusted.
7 Не будьте також ідоля́нами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“.
And be ye not idolaters, as some of them were; as it is written, "The people sat down to eat and to drink, and rose up to play."
8 Не станьмо чинити блу́ду, як деякі з них блудоді́яли, — і полягло їх одно́го дня двадцять три тисячі.
Neither let us commit whoredom, as some of them committed, and fell in one day three and twenty thousand.
9 Ані не випробо́вуймо Христа, як деякі з них випробо́вували, — та й від змі́їв загинули.
Neither let us tempt Christ, as some of them also tempted Him, and were destroyed by serpents: nor murmur,
10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погуби́теля.
as some of them also murmured, and were destroyed by the destroyer.
11 Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку, бо за нашого ча́су кінець віку прийшов. (aiōn g165)
Now all these things happened to them as examples: and are written for our admonition, on whom the last ages are come. (aiōn g165)
12 Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
Wherefore let him, that thinks he standeth, take heed least he fall.
13 Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.
No temptation has yet taken you but what is common to man: and God is faithful, who will not suffer you to be tempted above what ye are able to sustain; but will with the temptation also make a way of escape, that ye may be able to bear it.
14 Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам.
Wherefore, my beloved brethren, flee from idolatry.
15 Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я.
I speak to you as to men of understanding: and judge ye what I say,
16 Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового?
---The cup of blessing which we bless, is it not the communion of the blood of Christ? the bread which we break, is it not the communion of the body of Christ?
17 Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
For the bread is one, and we though many are one body; for we all partake of that one bread.
18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́?
Consider Israel according to the flesh, Are not they, that eat of the sacrifices, partakers of the altar?
19 Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?
What say I then? that the idol is any thing, or that what is sacrificed to an idol is in itself any thing to stumble at?
20 Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали.
No: but this I say, that what the Gentiles sacrifice, they sacrifice to demons, and not to God.
21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського.
And I would not have you partakers with demons. Ye cannot drink of the cup of the Lord, and the cup of demons: ye cannot be partakers of the table of the Lord, and of the table of demons.
22 Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього?
Do we provoke the Lord to jealousy? are we stronger than He?
23 Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все!
If all things be lawful for me, yet all things are not expedient: all things may be lawful for me, but all things do not edify.
24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!
Let no one seek his own only, but every one another's benefit.
25 Їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, —
Eat then whatever is sold in the shambles, asking no questions for conscience sake:
26 Бо „Господня земля, і все, що на ній“!
for the earth is the Lord's, and the fulness thereof:
27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.
and if any of the unbelievers invite you to an entertainment, and ye have a mind to go, whatever is set before you, eat, asking no questions for conscience-sake.
28 Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!
But if any one say to you, This hath been sacrificed to an idol, ---eat it not; for his sake who informed thee, and for conscience-sake: for, as I said, the earth is the Lord's, and the fulness thereof, so that thou mayst have food enough without it.
29 Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?
Conscience I say, not thy own, but the other's; for why is my liberty to be judged by another man's conscience?
30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що́ дякую я?
And if I partake with thankfulness, why am I blamed for that, for which I give thanks?
31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте́, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть!
Whether therefore ye eat, or drink, or whatsoever ye do, do all to the glory of God.
32 Не робіть спокуси юдеям та ге́лленам, та Церкві Божій,
Behave inoffensively both to the Jews, and to the Greeks, and to the church of God.
33 як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони.
Even as I also endeavour to please all men in all things, not seeking my own advantage, but that of many, that they may be saved.
