1 до коринтян 1

1 Павло́, волею Божою покликаний за апо́стола Ісуса Христа, і брат Состе́н,

Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат,

2 Божій Церкві, що в Кори́нті, посвяченим у Христі Ісусі, покли́каним святим, зо всіма́, що на всякому місті приклика́ють Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, —

церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місці, у них і в нас:

3 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

4 Я за́вжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благода́ть, що була вам да́на в Христі Ісусі,

Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї,

5 бо ви всім збагати́лися в Ньому, — словом усяким і всяким знання́м,

тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню,

6 бо свідо́цтво Христове між вами утверди́лось,

яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас,

7 так що не маєте недоста́чі в жоднім да́рі благода́ті ви, що очікуєте з'я́влення Господа нашого Ісуса Христа.

так що ви не маєте недостатку нї в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Ісуса Христа,

8 Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!

котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа.

9 Вірний Бог, що ви через Нього покли́кані до спільноти́ Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.

Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Хрнста, Господа нашого.

10 Тож благаю вас, браття, Ім'я́м Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поді́лення, але щоб були́ ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!

Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всі, і щоб не було між вами розділення, а щоб були з'єднані в одному розумінню і в одній мислі.

11 Бо стало відо́мо мені про вас, мої браття, від Хло́їних, що між вами супере́чки.

Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини.

12 А кажу́ я про те, що з вас кожен говорить: я ж Па́влів, а я Аполло́сів, а я Ки́фин, а я Христів.

Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я КиФіїн; а я Христів.

13 Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'я́тий за вас? Чи в Павло́ве ім'я́ ви христились?

Хиба поділивсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?

14 Дякую Богові, що я ані одно́го з вас не христив, окрім Крі́спа та Га́я,

Дякую Богові, що я нікого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая,

15 щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у йме́ння своє.

щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив.

16 Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.

Хрестив же я й СтеФанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.

17 Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Єва́нгелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.

Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів.

18 Бож слово про хреста тим, що гинуть, — то глупо́та, а для нас, що спасаємось, — Сила Божа!

Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.

19 Бо написано: „Я погублю́ мудрість премудрих, а розум розумних відки́ну!“

Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину.

20 Де мудрий? Де книжник? Де дослі́дувач віку цього́? Хіба Бог мудрість світу цього́ не змінив на глупо́ту? (aiōn g165)

Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі? (aiōn g165)

21 Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було́ спасти віруючих через ду́рість проповіді.

Коли бо у премудрості Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зводив Бог дурощами проповіді спасти віруючих.

22 Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошу́кують мудрости,

Коли і Жиди ознак доповняють ся, і Греки премудростї шукають,

23 а ми проповідуємо Христа розп'я́того, — для юдеїв згі́ршення, а для греків — безу́мство,

ми проповідуємо Христа рознятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі,

24 а для самих покликаних юдеїв та греків — Христа, Божу силу та Божу мудрість!

самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість:

25 Бо Боже й немудре — розумніше воно від людей, а Боже не́мічне — сильніше воно від людей!

тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей.

26 Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за ті́лом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхе́тні.

Спогляньте бо на покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних;

27 Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоро́мити мудрих, і не́мічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,

ні, немудре сьвіїа вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне,

28 і про́стих світу, і погорджених, і незначни́х вибрав Бог, щоб значне́ зні́вечити.

і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути,

29 так щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло.

щоб не велсчалось нїяке тїло перед Ним.

30 А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, — пра́ведністю ж, і освя́ченням, і відку́пленням,

З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,

31 щоб було, як написано: „Хто хва́литься, нехай хва́литься Господом!“

щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господі хвалив ся.