До римлян 9
1 Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,
veritatem dico in Christo non mentior testimonium mihi perhibente conscientia mea in Spiritu Sancto
2 що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму.
quoniam tristitia est mihi magna et continuus dolor cordi meo
3 Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу;
optabam enim ipse ego anathema esse a Christo pro fratribus meis qui sunt cognati mei secundum carnem
4 вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
qui sunt Israhelitae quorum adoptio est filiorum et gloria et testamenta et legislatio et obsequium et promissa
quorum patres et ex quibus Christus secundum carnem qui est super omnia Deus benedictus in saecula amen (aiōn g165)
6 Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
non autem quod exciderit verbum Dei non enim omnes qui ex Israhel hii sunt Israhel
7 анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє.
neque quia semen sunt Abrahae omnes filii sed in Isaac vocabitur tibi semen
8 Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насіннє.
id est non qui filii carnis hii filii Dei sed qui filii sunt promissionis aestimantur in semine
9 Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
promissionis enim verbum hoc est secundum hoc tempus veniam et erit Sarrae filius
10 Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
non solum autem sed et Rebecca ex uno concubitum habens Isaac patre nostro
11 ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе).
cum enim nondum nati fuissent aut aliquid egissent bonum aut malum ut secundum electionem propositum Dei maneret
12 сказано їй, що більший служити ме меншому,
non ex operibus sed ex vocante dictum est ei quia maior serviet minori
13 яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидів.
sicut scriptum est Iacob dilexi Esau autem odio habui
14 Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
quid ergo dicemus numquid iniquitas apud Deum absit
15 Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
Mosi enim dicit miserebor cuius misereor et misericordiam praestabo cuius miserebor
16 Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
igitur non volentis neque currentis sed miserentis Dei
17 Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі.
dicit enim scriptura Pharaoni quia in hoc ipsum excitavi te ut ostendam in te virtutem meam et ut adnuntietur nomen meum in universa terra
18 Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
ergo cuius vult miseretur et quem vult indurat
19 Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
dicis itaque mihi quid adhuc queritur voluntati enim eius quis resistit
20 Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так?
o homo tu quis es qui respondeas Deo numquid dicit figmentum ei qui se finxit quid me fecisti sic
21 Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
an non habet potestatem figulus luti ex eadem massa facere aliud quidem vas in honorem aliud vero in contumeliam
22 Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
quod si volens Deus ostendere iram et notam facere potentiam suam sustinuit in multa patientia vasa irae aptata in interitum
23 і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
ut ostenderet divitias gloriae suae in vasa misericordiae quae praeparavit in gloriam
24 як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
quos et vocavit nos non solum ex Iudaeis sed etiam ex gentibus
25 Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
sicut in Osee dicit vocabo non plebem meam plebem meam et non misericordiam consecutam misericordiam consecutam
26 І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
et erit in loco ubi dictum est eis non plebs mea vos ibi vocabuntur filii Dei vivi
27 Ісаія ж покликує про Ізраїля: Хочби було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
Esaias autem clamat pro Israhel si fuerit numerus filiorum Israhel tamquam harena maris reliquiae salvae fient
28 скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землі.
verbum enim consummans et brevians in aequitate quia verbum breviatum faciet Dominus super terram
29 І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
et sicut praedixit Esaias nisi Dominus Sabaoth reliquisset nobis semen sicut Sodoma facti essemus et sicut Gomorra similes fuissemus
30 Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
quid ergo dicemus quod gentes quae non sectabantur iustitiam adprehenderunt iustitiam iustitiam autem quae ex fide est
31 Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
Israhel vero sectans legem iustitiae in legem iustitiae non pervenit
32 Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
quare quia non ex fide sed quasi ex operibus offenderunt in lapidem offensionis
33 Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся.
sicut scriptum est ecce pono in Sion lapidem offensionis et petram scandali et omnis qui credit in eum non confundetur
