До римлян 6
1 Що ж скажемо? чи зостанемось у грісі, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так).
τι ουν ερουμεν επιμενωμεν τη αμαρτια ινα η χαρις πλεοναση
2 Ми, що померли гріхом, як ще жити мем в йому?
μη γενοιτο οιτινες απεθανομεν τη αμαρτια πως ετι ζησομεν εν αυτη
3 Хиба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестилось, у смерть Його охрестились?
η αγνοειτε οτι οσοι εβαπτισθημεν εις χριστον {VAR1: [ιησουν] } {VAR2: ιησουν } εις τον θανατον αυτου εβαπτισθημεν
4 Бо погреблись ми з Ним через хрещеннє у смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили.
συνεταφημεν ουν αυτω δια του βαπτισματος εις τον θανατον ινα ωσπερ ηγερθη χριστος εκ νεκρων δια της δοξης του πατρος ουτως και ημεις εν καινοτητι ζωης περιπατησωμεν
5 Коли бо ми з'єднані (з Ним) подобиєм смерти Його, то й (подобиєм) воскресення будемо,
ει γαρ συμφυτοι γεγοναμεν τω ομοιωματι του θανατου αυτου αλλα και της αναστασεως εσομεθα
6 знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним розпято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху.
τουτο γινωσκοντες οτι ο παλαιος ημων ανθρωπος συνεσταυρωθη ινα καταργηθη το σωμα της αμαρτιας του μηκετι δουλευειν ημας τη αμαρτια
7 Хто бо вмер, той визволивсь од гріха.
ο γαρ αποθανων δεδικαιωται απο της αμαρτιας
8 Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й жити мем з Ним,
ει δε απεθανομεν συν χριστω πιστευομεν οτι και συζησομεν αυτω
9 знаючи, що Христос, уставши з мертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більш не панує.
ειδοτες οτι χριστος εγερθεις εκ νεκρων ουκετι αποθνησκει θανατος αυτου ουκετι κυριευει
10 Бо що вмер, за гріх вмер Він раз, а що живе, Богові живе.
ο γαρ απεθανεν τη αμαρτια απεθανεν εφαπαξ ο δε ζη ζη τω θεω
11 Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христі Ісусі, Господі нашім.
ουτως και υμεις λογιζεσθε εαυτους {VAR1: ειναι } {VAR2: [ειναι] } νεκρους μεν τη αμαρτια ζωντας δε τω θεω εν χριστω ιησου
12 Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його;
μη ουν βασιλευετω η αμαρτια εν τω θνητω υμων σωματι εις το υπακουειν ταις επιθυμιαις αυτου
13 анї оддавайте членів ваших гріху, (яко) знаряддє неправді, а оддавайте себе Богові, яко з мертвих оживших, і члени ваші, (яко) знаряддє правди, Богові.
μηδε παριστανετε τα μελη υμων οπλα αδικιας τη αμαρτια αλλα παραστησατε εαυτους τω θεω ωσει εκ νεκρων ζωντας και τα μελη υμων οπλα δικαιοσυνης τω θεω
14 Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю.
αμαρτια γαρ υμων ου κυριευσει ου γαρ εστε υπο νομον αλλα υπο χαριν
15 Що ж? чи будемо грішити, що ми не під законом, а під благодаттю? Нехай не буде.
τι ουν αμαρτησωμεν οτι ουκ εσμεν υπο νομον αλλα υπο χαριν μη γενοιτο
16 Хиба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність?
ουκ οιδατε οτι ω παριστανετε εαυτους δουλους εις υπακοην δουλοι εστε ω υπακουετε ητοι αμαρτιας εις θανατον η υπακοης εις δικαιοσυνην
17 Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались.
χαρις δε τω θεω οτι ητε δουλοι της αμαρτιας υπηκουσατε δε εκ καρδιας εις ον παρεδοθητε τυπον διδαχης
18 Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди.
ελευθερωθεντες δε απο της αμαρτιας εδουλωθητε τη δικαιοσυνη
19 По чоловічи глаголю ради немочи тіла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистоті і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правді на сьвятість.
ανθρωπινον λεγω δια την ασθενειαν της σαρκος υμων ωσπερ γαρ παρεστησατε τα μελη υμων δουλα τη ακαθαρσια και τη ανομια {VAR1: [εις την ανομιαν] } {VAR2: εις την ανομιαν } ουτως νυν παραστησατε τα μελη υμων δουλα τη δικαιοσυνη εις αγιασμον
20 Коли бо ви були слугами гріха, вільні (нагі) були від праведності.
οτε γαρ δουλοι ητε της αμαρτιας ελευθεροι ητε τη δικαιοσυνη
21 Який же тоді мали ви овощ з того, чого тепер соромитесь? конець бо того - смерть.
τινα ουν καρπον ειχετε τοτε εφ οις νυν επαισχυνεσθε το γαρ τελος εκεινων θανατος
