До римлян 12
1 То й благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше.
παρακαλω ουν υμας αδελφοι δια των οικτιρμων του θεου παραστησαι τα σωματα υμων θυσιαν ζωσαν αγιαν ευαρεστον τω θεω την λογικην λατρειαν υμων
2 І не приладжуйтесь до віку сього, а переображуйтесь обновленнєм ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена. (aiōn g165)
και μη συσχηματιζεσθε τω αιωνι τουτω αλλα μεταμορφουσθε τη ανακαινωσει του νοος υμων εις το δοκιμαζειν υμας τι το θελημα του θεου το αγαθον και ευαρεστον και τελειον (aiōn g165)
3 Глаголю бо благодаттю, даною мені, кожному між вами, щоб не думав більш про себе, ніж треба думати, а думав тверезо, як Бог кожному уділив міру віри.
λεγω γαρ δια της χαριτος της δοθεισης μοι παντι τω οντι εν υμιν μη υπερφρονειν παρ ο δει φρονειν αλλα φρονειν εις το σωφρονειν εκαστω ως ο θεος εμερισεν μετρον πιστεως
4 Бо яко ж в одному тїлї маємо многі члени, усі ж члени мають не одно діло,
καθαπερ γαρ εν ενι σωματι μελη πολλα εχομεν τα δε μελη παντα ου την αυτην εχει πραξιν
5 так многі ми - одно тіло в Христї, по одно му ж, один другому члени.
ουτως οι πολλοι εν σωμα εσμεν εν χριστω ο δε καθ εις αλληλων μελη
6 Маючи ж дарування по даній нам благодаті неоднакі: чи то пророцтво і (то й пророкуймо) по мірі віри;
εχοντες δε χαρισματα κατα την χαριν την δοθεισαν ημιν διαφορα ειτε προφητειαν κατα την αναλογιαν της πιστεως
7 чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню;
ειτε διακονιαν εν τη διακονια ειτε ο διδασκων εν τη διδασκαλια
8 чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простоті; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю.
ειτε ο παρακαλων εν τη παρακλησει ο μεταδιδους εν απλοτητι ο προισταμενος εν σπουδη ο ελεων εν ιλαροτητι
9 Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго.
η αγαπη ανυποκριτος αποστυγουντες το πονηρον κολλωμενοι τω αγαθω
10 Братньою любовю (бувайте) один до одного ніжні; честю один одного більшим робіть;
τη φιλαδελφια εις αλληλους φιλοστοργοι τη τιμη αλληλους προηγουμενοι
11 у роботі не лїниві; духом горючі, Господеві служачі;
τη σπουδη μη οκνηροι τω πνευματι ζεοντες τω κυριω δουλευοντες
12 в надії веселі; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі,
τη ελπιδι χαιροντες τη θλιψει υπομενοντες τη προσευχη προσκαρτερουντες
13 у потребинах сьвятих - подїльчиві; до гостинності охочі.
ταις χρειαις των αγιων κοινωνουντες την φιλοξενιαν διωκοντες
14 Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленїть.
ευλογειτε τους διωκοντας υμας ευλογειτε και μη καταρασθε
15 Радуйте ся з тими, хто радуєть ся, і плачте з тими, хто плаче.
χαιρειν μετα χαιροντων και κλαιειν μετα κλαιοντων
16 Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе.
το αυτο εις αλληλους φρονουντες μη τα υψηλα φρονουντες αλλα τοις ταπεινοις συναπαγομενοι μη γινεσθε φρονιμοι παρ εαυτοις
17 Нікому злом за зло не оддавайте. Дбайте про добре перед усїма людьми.
μηδενι κακον αντι κακου αποδιδοντες προνοουμενοι καλα ενωπιον παντων ανθρωπων
18 Коли можна, скільки (се) од вас, з усїма людьми майте мир.
ει δυνατον το εξ υμων μετα παντων ανθρωπων ειρηνευοντες
19 Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь.
μη εαυτους εκδικουντες αγαπητοι αλλα δοτε τοπον τη οργη γεγραπται γαρ εμοι εκδικησις εγω ανταποδωσω λεγει κυριος
20 Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його.
εαν ουν πεινα ο εχθρος σου ψωμιζε αυτον εαν διψα ποτιζε αυτον τουτο γαρ ποιων ανθρακας πυρος σωρευσεις επι την κεφαλην αυτου
21 Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром.
μη νικω υπο του κακου αλλα νικα εν τω αγαθω το κακον
