До римлян 11
1 Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насіння Авраамового, із роду Беняминового.
I ask then, did God reject his people? May it never be! For I also am an Israelite, a descendant of Abraham, of the tribe of Benjamin.
2 Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Їзраїля глаголючи:
God did not reject his people, whom he foreknew. Or do not you know what the Scripture says about Elijah? How he pleads with God against Israel:
3 Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.
“Lord, they have killed your prophets. They have broken down your altars. I am left alone, and they seek my life.”
4 Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.
But how does God answer him? “I have reserved for myself seven thousand men who have not bowed the knee to Baal.”
5 Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодаті.
Even so too at this present time also there is a remnant according to the election of grace.
6 Коли ж по благодаті, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато дїло не було б уже більш дїлом.
And if by grace, then it is no longer of works; otherwise grace is no longer grace. But if it is of works, it is no longer grace; otherwise work is no longer work.
7 Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,
What then? That which Israel seeks for, that he did not obtain, but the chosen ones obtained it, and the rest were hardened.
8 (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.
According as it is written, “God gave them a spirit of stupor, eyes that they should not see, and ears that they should not hear, to this very day.”
9 І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.
David says, “Let their table be made a snare, a trap, a stumbling block, and a retribution to them.
10 Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.
Let their eyes be darkened, that they may not see. Always keep their backs bent.”
11 Глаголю й питаю теперь: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.
I ask then, did they stumble that they might fall? May it never be! But by their fall salvation has come to the Gentiles, to provoke them to jealousy.
12 Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?
Now if their fall is the riches of the world, and their loss the riches of the Gentiles, how much more their fullness!
13 Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,
For I speak to you who are Gentiles. Since then as I am an apostle to Gentiles, I glorify my ministry,
14 чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.
if by any means I may provoke to jealousy those who are my flesh, and may save some of them.
15 Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?
For if the rejection of them is the reconciling of the world, what would their acceptance be, but life from the dead?
16 Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.
If the first fruit is holy, so is the lump. If the root is holy, so are the branches.
17 Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,
But if some of the branches were broken off, and you, being a wild olive, were grafted in among them and became partaker with them of the root and of the richness of the olive tree,
18 то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.
do not boast over the branches. But if you boast, remember that it is not you who support the root, but the root supports you.
19 Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.
You will say then, “Branches were broken off, that I might be grafted in.”
20 Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.
True; by their unbelief they were broken off, and you stand by your faith. Do not be conceited, but fear;
21 Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.
for if God did not spare the natural branches, neither will he spare you.
22 Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.
See then the goodness and severity of God. Toward those who fell, severity; but toward you, goodness, if you continue in his goodness; otherwise you also will be cut off.
23 І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищепляться; здолїе бо Бог знов прищепити їх.
They also, if they do not continue in their unbelief, will be grafted in, for God is able to graft them in again.
24 Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природі, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природі прищеплять ся до своєї сливини.
For if you were cut out of that which is by nature a wild olive tree, and were grafted contrary to nature into a good olive tree, how much more will these, which are the natural branches, be grafted into their own olive tree?
25 Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.
For I do not desire you to be ignorant, brothers, of this mystery, so that you will not be wise in your own conceits, that a partial hardening has happened to Israel, until the fullness of the Gentiles has come in,
26 І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожже від Якова;
and so all Israel will be saved. Even as it is written, “There will come out of Zion the Deliverer, and he will turn away ungodliness from Jacob.
27 і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.
This is my covenant with them, when I will take away their sins.”
28 По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.
Concerning the Good News, they are enemies for your sake. But concerning the election, they are beloved for the fathers’ sake.
29 Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.
For the gifts and the calling of God are irrevocable.
30 Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,
For as you in time past were disobedient to God, but now have obtained mercy by their disobedience,
31 так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.
even so these also have now been disobedient, that by the mercy shown to you they may also obtain mercy.
For God has bound all to disobedience, in order to have mercy (eleēsē g1653) on all.
33 О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його!
Oh the depth of the riches both of the wisdom and the knowledge of God! How unsearchable are his judgments, and his ways past tracing out!
34 Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?
“For who has known the mind of the Lord? Or who has been his counselor?”
35 або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?
“Or who has first given to him, and it will be repaid to him again?”
