До филип'ян 2
1 Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосерде,
si qua ergo consolatio in Christo si quod solacium caritatis si qua societas spiritus si quid viscera et miserationes
2 то сповніть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум.
implete gaudium meum ut idem sapiatis eandem caritatem habentes unianimes id ipsum sentientes
3 Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.
nihil per contentionem neque per inanem gloriam sed in humilitate superiores sibi invicem arbitrantes
4 Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.
non quae sua sunt singuli considerantes sed et ea quae aliorum
5 Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,
hoc enim sentite in vobis quod et in Christo Iesu
6 котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;
qui cum in forma Dei esset non rapinam arbitratus est esse se aequalem Deo
7 тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,
sed semet ipsum exinanivit formam servi accipiens in similitudinem hominum factus et habitu inventus ut homo
8 і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.
humiliavit semet ipsum factus oboediens usque ad mortem mortem autem crucis
9 Тимже і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,
propter quod et Deus illum exaltavit et donavit illi nomen super omne nomen
10 щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,
ut in nomine Iesu omne genu flectat caelestium et terrestrium et infernorum
11 і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.
et omnis lingua confiteatur quia Dominus Iesus Christus in gloria est Dei Patris
12 Тимже, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте.
itaque carissimi mei sicut semper oboedistis non ut in praesentia mei tantum sed multo magis nunc in absentia mea cum metu et tremore vestram salutem operamini
13 Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі.
Deus est enim qui operatur in vobis et velle et perficere pro bona voluntate
14 Усе робіть без нарекання і розбирання,
omnia autem facite sine murmurationibus et haesitationibus
15 щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сиявте як сьвітила в сьвітї,
ut sitis sine querella et simplices filii Dei sine reprehensione in medio nationis pravae et perversae inter quos lucetis sicut luminaria in mundo
16 держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, ані дурно працював.
verbum vitae continentes ad gloriam meam in die Christi quia non in vacuum cucurri neque in vacuum laboravi
17 Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.
sed et si immolor supra sacrificium et obsequium fidei vestrae gaudeo et congratulor omnibus vobis
18 Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.
id ipsum autem et vos gaudete et congratulamini mihi
19 Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.
spero autem in Domino Iesu Timotheum cito me mittere ad vos ut et ego bono animo sim cognitis quae circa vos sunt
20 Нікого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.
neminem enim habeo tam unianimem qui sincera affectione pro vobis sollicitus sit
21 Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового.
omnes enim sua quaerunt non quae sunt Christi Iesu
22 Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї.
experimentum autem eius cognoscite quoniam sicut patri filius mecum servivit in evangelium
23 Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.
hunc igitur spero me mittere mox ut videro quae circa me sunt
24 Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.
confido autem in Domino quoniam et ipse veniam ad vos cito
25 Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.
necessarium autem existimavi Epafroditum fratrem et cooperatorem et commilitonem meum vestrum autem apostolum et ministrum necessitatis meae mittere ad vos
26 Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.
quoniam quidem omnes vos desiderabat et maestus erat propterea quod audieratis illum infirmatum
27 Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.
nam et infirmatus est usque ad mortem sed Deus misertus est eius non solum autem eius verum etiam et mei ne tristitiam super tristitiam haberem
28 Оце я? скоріш; послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.
festinantius ergo misi illum ut viso eo iterum gaudeatis et ego sine tristitia sim
29 Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї,
excipite itaque illum cum omni gaudio in Domino et eiusmodi cum honore habetote
30 тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.
quoniam propter opus Christi usque ad mortem accessit tradens animam suam ut impleret id quod ex vobis deerat erga meum obsequium
