До филип'ян 2
1 Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосерде,
If there be therfore any consolation in Christ, if any comfort of loue, if any fellowship of the Spirit, if any compassion and mercie,
2 то сповніть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум.
Fulfill my ioye, that ye be like minded, hauing the same loue, being of one accorde, and of one iudgement,
3 Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.
That nothing be done through contention or vaine glory, but that in meekenesse of minde euery man esteeme other better then himselfe.
4 Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.
Looke not euery man on his owne things, but euery man also on the things of other men.
5 Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,
Let the same minde be in you that was euen in Christ Iesus,
6 котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;
Who being in ye forme of God, thought it no robberie to be equall with God:
7 тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,
But he made himself of no reputation, and tooke on him ye forme of a seruant, and was made like vnto men, and was founde in shape as a man.
8 і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.
He humbled himselfe, and became obedient vnto the death, euen the death of the Crosse.
9 Тимже і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,
Wherefore God hath also highly exalted him, and giuen him a Name aboue euery name,
10 щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,
That at the Name of Iesus shoulde euery knee bowe, both of things in heauen, and things in earth, and things vnder the earth,
11 і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.
And that euery tongue shoulde confesse that Iesus Christ is the Lord, vnto the glory of God the Father.
12 Тимже, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте.
Wherefore my beloued, as ye haue alwayes obeyed me, not as in my presence only, but now much more in mine absence, so make an end of your owne saluation with feare and trembling.
13 Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі.
For it is God which worketh in you, both the will and the deede, euen of his good pleasure.
14 Усе робіть без нарекання і розбирання,
Do all things without murmuring and reasonings,
15 щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сиявте як сьвітила в сьвітї,
That ye may be blamelesse, and pure, and the sonnes of God without rebuke in the middes of a naughtie and crooked nation, among whom yee shine as lights in the world,
16 держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, ані дурно працював.
Holding forth the worde of life, that I may reioyce in the day of Christ, that I haue not runne in vaine, neither haue laboured in vaine.
17 Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.
Yea, and though I bee offered vp vpon the sacrifice, and seruice of your faith, I am glad, and reioyce with you all.
18 Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.
For the same cause also be ye glad, and reioyce with me.
19 Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.
And I trust in the Lord Iesus, to sende Timotheus shortly vnto you, that I also may be of good comfort, when I knowe your state.
20 Нікого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.
For I haue no man like minded, who will faithfully care for your matters.
21 Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового.
For all seeke their owne, and not that which is Iesus Christes.
22 Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї.
But yee knowe the proofe of him, that as a sonne with the father, hee hath serued with me in the Gospel.
23 Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.
Him therefore I hope to send assoone as I knowe howe it will goe with me,
24 Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.
And trust in the Lord, that I also my selfe shall come shortly.
25 Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.
But I supposed it necessarie to sende my brother Epaphroditus vnto you, my companion in labour, and fellowe souldier, euen your messenger, and he that ministred vnto me such things as I wanted.
26 Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.
For he longed after all you, and was full of heauinesse, because yee had heard that hee had beene sicke.
27 Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.
And no doubt he was sicke, very neere vnto death: but God had mercie on him, and not on him onely, but on me also, least I should haue sorowe vpon sorowe.
28 Оце я? скоріш; послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.
I sent him therefore the more diligently, that when yee shoulde see him againe, yee might reioyce, and I might be the lesse sorowfull.
29 Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї,
Receiue him therefore in the Lord with all gladnesse, and make much of such:
30 тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.
Because that for the woorke of Christ he was neere vnto death, and regarded not his life, to fulfill that seruice which was lacking on your part towarde me.
