Від Матвія 18

1 Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному?

В той час приступиша ученицы ко Иисусу, глаголюще: кто убо болий есть в Царствии Небеснем?

2 І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них,

И призвав Иисус отроча, постави е посреде их

3 і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як діти, то не ввійдете в царство небесне.

и рече: аминь глаголю вам, аще не обратитеся и будете яко дети, не внидете в Царство Небесное:

4 Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному.

иже убо смирится яко отроча сие, той есть болий во Царствии Небеснем:

5 І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає.

и иже аще приимет отроча таково во имя Мое, Мене приемлет:

6 Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибині морській.

а иже аще соблазнит единаго малых сих верующих в Мя, уне есть ему, да обесится жернов оселский на выи его, и потонет в пучине морстей.

7 Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить!

Горе миру от соблазн: нужда бо есть приити соблазном: обаче горе человеку тому, имже соблазн приходит.

8 Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в житте кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний. (aiōnios g166)

Аще ли рука твоя или нога твоя соблажняет тя, отсецы ю и верзи от себе: добрейше ти есть внити в живот хрому или бедну, неже две руце и две нозе имущу ввержену быти во огнь вечный: (aiōnios g166)

9 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оці, бути вкинутим ув огняне пекло. (Geenna g1067)

и аще око твое соблажняет тя, изми е и верзи от себе: добрейше ти есть со единем оком в живот внити, неже две оце имущу ввержену быти в геенну огненную. (Geenna g1067)

10 Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного.

Блюдите, да не презрите единаго (от) малых сих: глаголю бо вам, яко Ангели их на небесех выну видят лице Отца Моего Небеснаго.

11 Син бо чоловічий прийшов спасати загублене.

Прииде бо Сын Человеческий (взыскати и) спасти погибшаго.

12 Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пі йде в гори, й не шукати ме заблудної?

Что вам мнится? Аще будет некоему человеку сто овец, и заблудит едина от них: не оставит ли девятьдесят и девять в горах и шед ищет заблуждшия?

13 І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, ніж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили.

И аще будет обрести ю, аминь глаголю вам, яко радуется о ней паче, неже о девятидесятих и девяти не заблуждших.

14 Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих.

Тако несть воля пред Отцем вашим Небесным, да погибнет един от малых сих.

15 Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого;

Аще же согрешит к тебе брат твой, иди и обличи его между тобою и тем единем: аще тебе послушает, приобрел еси брата твоего:

16 коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово.

аще ли тебе не послушает, поими с собою еще единаго или два, да при устех двою или триех свидетелей станет всяк глагол:

17 Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник.

аще же не послушает их, повеждь церкви: аще же и церковь преслушает, буди тебе якоже язычник и мытарь.

18 Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі.

Аминь (бо) глаголю вам: елика аще свяжете на земли, будут связана на небеси: и елика аще разрешите на земли, будут разрешена на небесех.

19 Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі.

Паки аминь глаголю вам, яко аще два от вас совещаета на земли о всяцей вещи, еяже аще просита, будет има от Отца Моего, Иже на небесех:

20 Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.

идеже бо еста два или трие собрани во имя Мое, ту есмь посреде их.

21 Приступивши тоді Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз?

Тогда приступль к Нему Петр рече: Господи, колькраты аще согрешит в мя брат мой, и отпущу ли ему до седмь крат?

22 Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи.

Глагола ему Иисус: не глаголю тебе: до седмь крат, но до седмьдесят крат седмерицею.

23 Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх.

Сего ради уподобися Царствие Небесное человеку царю, иже восхоте стязатися о словеси с рабы своими.

24 Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів.

Наченшу же ему стязатися, приведоша ему единаго должника тмою талант:

25 Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дітей, і все що мав, та й віддати.

не имущу же ему воздати, повеле и господь его продати, и жену его, и чада, и вся, елика имеяше, и отдати.

26 Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам.

Пад убо раб той, кланяшеся ему, глаголя: господи, потерпи на мне, и вся ти воздам.

27 Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг.

Милосердовав же господь раба того, прости его и долг отпусти ему.

28 Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен.

Изшед же раб той, обрете единаго (от) клеврет своих, иже бе должен ему стом пенязь: и емь его давляше, глаголя: отдаждь ми, имже (ми) еси должен.

29 Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі.

Пад убо клеврет его на нозе его, моляше его, глаголя: потерпи на мне, и вся воздам ти.

30 Він же не схотїв, а, відійшовши; укинув його в темницю, поки віддасть довг.

Он же не хотяше, но вед всади его в темницу, дондеже воздаст должное.

31 Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось.

Видевше же клеврети его бывшая, сжалиша си зело и пришедше сказаша господину своему вся бывшая.

32 Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав єси мене;

Тогда призвав его господин его, глагола ему: рабе лукавый, весь долг он отпустих тебе, понеже умолил мя еси:

33 чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе. помилував?

не подобаше ли и тебе помиловати клеврета твоего, якоже и аз тя помиловах?

34 І, розгнівившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому.

И прогневався господь его, предаде его мучителем, дондеже воздаст весь долг свой.

35 Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.

Тако и Отец Мой Небесный сотворит вам, аще не отпустите кийждо брату своему от сердец ваших прегрешения их.