Від Матвія 15
1 Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
Then Pharisees and scribes came to Jesus from Jerusalem, saying,
2 Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
“Why do your disciples disobey the tradition of the elders? For they do not wash their hands when they eat bread.”
3 Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
He answered them, “Why do you also disobey the commandment of God because of your tradition?
4 Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю.
For God commanded, ‘Honor your father and your mother,’ and, ‘He who speaks evil of father or mother, let him be put to death.’
5 Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
But you say, ‘Whoever may tell his father or his mother, “Whatever help you might otherwise have gotten from me is a gift devoted to God,”
6 той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
he shall not honor his father or mother.’ You have made the commandment of God void because of your tradition.
7 Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи:
You hypocrites! Well did Isaiah prophesy of you, saying,
8 Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
‘These people draw near to me with their mouth, and honor me with their lips; but their heart is far from me.
9 Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.
And they worship me in vain, teaching as doctrine rules made by men.’”
10 І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
He summoned the multitude, and said to them, “Hear, and understand.
11 Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка.
That which enters into the mouth does not defile the man; but that which proceeds out of the mouth, this defiles the man.”
12 Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
Then the disciples came and said to him, “Do you know that the Pharisees were offended when they heard this saying?”
13 Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
But he answered, “Every plant which my heavenly Father did not plant will be uprooted.
14 Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
Leave them alone. They are blind guides of the blind. If the blind guide the blind, both will fall into a pit.”
15 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
Peter answered him, “Explain the parable to us.”
16 Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
So Jesus said, “Do you also still not understand?
17 Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
Do not you understand that whatever goes into the mouth passes into the belly and then out of the body?
18 а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
But the things which proceed out of the mouth come out of the heart, and they defile the man.
19 Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
For out of the heart come evil thoughts, murders, adulteries, sexual sins, thefts, false testimony, and blasphemies.
20 Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
These are the things which defile the man; but to eat with unwashed hands does not defile the man.”
21 Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
Jesus went out from there and withdrew into the region of Tyre and Sidon.
22 Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
Behold, a Canaanite woman came out from those borders and cried, saying, “Have mercy on me, Lord, you son of David! My daughter is severely possessed by a demon!”
23 Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
But he answered her not a word. His disciples came and begged him, saying, “Send her away; for she cries after us.”
24 Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
But he answered, “I was not sent to anyone but the lost sheep of the house of Israel.”
25 Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені.
But she came and worshiped him, saying, “Lord, help me.”
26 Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
But he answered, “It is not appropriate to take the children’s bread and throw it to the dogs.”
27 А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
But she said, “Yes, Lord, but even the dogs eat the crumbs which fall from their masters’ table.”
28 Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
Then Jesus answered her, “Woman, great is your faith! Be it done to you even as you desire.” And her daughter was healed from that hour.
29 І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там.
Jesus departed from there and came near to the sea of Galilee; and he went up on the mountain and sat there.
30 І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
Great multitudes came to him, having with them the lame, blind, mute, maimed, and many others, and they put them down at his feet. He healed them,
31 так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
so that the multitude wondered when they saw the mute speaking, the injured healed, the lame walking, and the blind seeing—and they glorified the God of Israel.
32 Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозі.
Jesus summoned his disciples and said, “I have compassion on the multitude, because they have continued with me now three days and have nothing to eat. I do not want to send them away fasting, or they might faint on the way.”
33 І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
The disciples said to him, “Where could we get so many loaves in a deserted place as to satisfy so great a multitude?”
34 І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
Jesus said to them, “How many loaves do you have?” They said, “Seven, and a few small fish.”
35 І звелїв народові посідати на землї.
He commanded the multitude to sit down on the ground;
36 І, взявши сім хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
and he took the seven loaves and the fish. He gave thanks and broke them, and gave to the disciples, and the disciples to the multitudes.
37 І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
They all ate and were filled. They took up seven baskets full of the broken pieces that were left over.
38 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей.
Those who ate were four thousand men, in addition to women and children.
39 І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у гряниці Магдалські.
Then he sent away the multitudes, got into the boat, and came into the borders of Magdala.
