Від Матвія 14
1 Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
U chaghlarda, Hérod hakim Eysaning nam-shöhritidin xewer tépip,
2 і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него,
xizmetkarlirige: — Bu adem chömüldürgüchi Yehya bolidu, u ölümdin tirilgen bolsa kérek. Shuning üchün mushu alahide qudretler uningda küchini körsetmekte, — dédi.
3 Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
Hérodning bundaq déyishining sewebi, u [ögey] akisi Filipning ayali Hérodiyening wejidin Yehyani tutqun qilip, zindan’gha tashlighanidi.
4 Бо казав йому Иоан: Не годить ся тобі мати її.
Chünki Yehya Hérodqa [tenbih bérip]: «Bu ayalni tartiwélishing Tewrat qanunigha xilaptur» dep kelgenidi.
5 І, хотїв його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка.
Hérod [shu sewebtin] Yehyani öltürmekchi bolghan bolsimu, biraq xalayiqtin qorqqanidi, chünki ular Yehyani peyghember, dep biletti.
6 У день же родин Іродових, дочка Іродиядвна танцювала перед ними й догодила Іродові.
Emma Hérodning tughulghan küni tebriklen’gende, ayali Hérodiyening qizi otturigha chiqip ussul oynap berdi. Bu Hérodqa bek yaqti;
7 За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
shuning üchün u uninggha: — Hernéme tiliseng shuni sanga bérey, dep qesem qildi.
8 Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Иоана Хрестителя.
Lékin qiz anisining küshkürtüshi bilen: — Chömüldürgüchi Yehyaning kallisini élip, bir texsige qoyup ekelsile, — dédi.
9 І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелїв дати.
Padishah buninggha hesret chekken bolsimu, qesemliri tüpeylidin we dastixanda olturghanlar wejidin, [kallisini] élip kélinglar, dep buyrudi.
10 І, пославши, стяв Йоана в темниці.
U adem ewetip, zindanda Yehyaning kallisini aldurdi.
11 І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
Shuning bilen kallisi bir texsige qoyulup, qizning aldigha élip kélindi. Qiz buni anisining aldigha apardi.
12 І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
[Yehyaning] muxlisliri bolsa bérip, jesetni élip depne qildi; andin bérip Eysagha bu ishlarni xewer qildi.
13 Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, піишов слідом за Ним пішки з городів.
Eysa bu xewerni anglap, özi yalghuz pinhan bir jaygha kétey dep bir kémige olturup u yerdin ayrildi. Xalayiq buning xewirini tapqanda, etraptiki sheherlerdin kéliship, uning keynidin piyade mangdi.
14 І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
U [ qirghaqqa] chiqip ketkinide, zor bir top ademlerni körüwidi, ulargha ich aghritip, ularning aghriqlirini saqaytti.
15 Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
Kech kirgende, muxlisliri uning yénigha kélip: — Bu chöl bir jay iken, waqitmu bir yerge bérip qaldi. Xalayiqni yolgha séliwetken bolsang, andin ular kentlerge bérip özlirige ozuq sétiwalsun, — dédi.
16 Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
Lékin Eysa ulargha: — Ularning kétishining hajiti yoq, özünglar ulargha ozuq béringlar, — dédi.
17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві рибі.
Lékin muxlislar: — Bizde besh nan bilen ikki dane béliqtin bashqa héch nerse yoq, — déyishti.
18 Він же рече: Принесіть менї їх сюди.
U: — Ularni manga élip kélinglar, dédi.
19 І звелїв народові посідати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
U xalayiqni chöplükning üstide olturushqa buyrughandin kéyin, besh nan bilen ikki béliqni qoligha élip, asman’gha qarap [Xudagha] teshekkür éytti. Andin nanlarni oshtup muxlislirigha berdi, muxlisliri xalayiqqa üleshtürüp berdi.
20 І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
Hemmeylen yep toyundi. [Muxlislar] éship qalghan parchilarni liq on ikki séwetke tériwaldi.
21 А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей.
Ozuqlan’ghanlarning sani ayallar we balilardin bashqa texminen besh ming kishi idi.
22 І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
Arqidila, u muxlislirigha: Özüm bu xalayiqni yolgha séliwétimen, angghuche siler kémige olturup, déngizning qarshi qirghiqigha ötüp turunglar, dep buyrudi.
23 А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
Xalayiqni yolgha séliwetkendin kéyin, u dua qilish üchün özi xilwet taghqa chiqti. Kech kirgendimu u yerde yalghuz qaldi.
24 Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
Bu chaghda, kéme qirghaqtin xéli köp chaqirim yürgenidi, lékin shamal qarshi yönlishitin chiqiwatqachqa, kéme dolqunlar ichide chayqilip turatti.
25 У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
Kéche tötinche jések waqtida, u déngizning üstide méngip, muxlisliri terepke keldi.
26 І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
Muxlislar uning déngizning üstide méngip kéliwatqanliqini körüp, alaqzade bolup: — Alwasti iken! — dep qorqup chuqan sélishti.
27 Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
Lékin Eysa derhal ulargha: — Yüreklik bolunglar, bu men, qorqmanglar! — dédi.
28 Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, зведи менї йти то Тебе по водї.
Pétrus buninggha jawaben: — I Reb, bu sen bolsang, su üstide méngip yéninggha bérishimgha emr qilghaysen, — dédi.
29 Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
Kel, — dédi u. Pétrus kémidin chüshüp, su üstide méngip, Eysagha qarap kétiwatatti;
30 Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
lékin boranning qattiq chiqiwatqanliqini körüp qorqup, sugha chöküshke bashlidi: — Reb, méni qutquzuwalghaysen! — dep warqiridi.
31 Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
Eysa derhal qolini uzitip, uni tutuwaldi we uninggha: — Ey ishenchi ajiz bende, némishqa guman qilding? — dédi.
32 І як увійшли вони в човен, утих вітер.
Ular kémige chiqqanda, shamal toxtidi.
33 А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
Kémide olturghanlar uning aldigha kélip sejde qilip: — Berheq, sen Xudaning Oghli ikensen, — déyishti.
34 І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
Ular déngizning qarshi teripige ötkende, Ginnisaret yurtida [quruqluqqa] chiqti.
35 І дознавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих;
U yerdiki ademler uni tonup qélip, etraptiki barliq jaylargha xewer ewetti; shuning bilen kishiler barliq bimarlarni uning aldigha élip keldi;
36 і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.
ular uningdin bimarlarning héchbolmighanda uning tonining péshige bolsimu qolini tegküzüwélishigha yol qoyushini ötündi. Uninggha qolini tegküzgenlerning hemmisi sellimaza saqaydi.
