Від Марка 4
1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.
And he began again to teach by the sea-side: and there was gathered to him a great multitude, so that he entered into a boat, and sat on the sea; and the whole multitude was by the sea, on the land.
2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
And he taught them many things by parables, and said to them in his doctrine,
3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:
Hearken; Behold, a sower went out to sow:
4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
And it came to pass as he sowed, some fell by the way-side, and the fowls of the air came and devoured it.
5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
And some fell on stony ground, where it had not much earth; and immediately it sprang up, because it had no depth of earth.
6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
But when the sun had risen, it was scorched; and because it had no root, it withered away.
7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
And some fell among thorns, and the thorns grew up, and choked it, and it yielded no fruit.
8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
And other fell on good ground, and yielded fruit that sprang up, and increased, and brought forth, some thirty, and some sixty, and some a hundred.
9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
And he said to them, He that hath ears to hear, let him hear.
10 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
And when he was alone, they that were about him, with the twelve, asked of him the parable.
11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
And he said to them, To you it is given to know the mystery of the kingdom of God: but to them that are without, all [these] things are done in parables:
12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
That seeing they may see, and not perceive; and hearing they may hear, and not understand; lest at any time they should be converted, and [their] sins should be forgiven them.
13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?
And he said to them, Know ye not this parable? and how then will ye know all parables?
14 Сїяч слово сіє.
The sower soweth the word.
15 Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.
And these are they by the way-side, where the word is sown; but when they have heard, Satan cometh immediately, and taketh away the word that was sown in their hearts.
16 Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
And these are they likewise who are sown on stony ground; who, when they have heard the word, immediately receive it with gladness;
17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
And have no root in themselves, and so endure but for a time: afterward, when affliction or persecution ariseth for the word's sake, immediately they relapse.
18 А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,
And these are they who are sown among thorns; such as hear the word,
19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. (aiōn g165)
And the cares of this world, and the deceitfulness of riches, and the lusts of other things entering in, choke the word, and it becometh unfruitful. (aiōn g165)
20 А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
And these are they who are sown on good ground; such as hear the word, and receive [it], and bring forth fruit, some thirty-fold, some sixty, and some a hundred.
21 І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
And he said to them, Is a candle brought to be put under a close vessel, or under a bed? and not to be set on a candlestick?
22 Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
For there is nothing hid, which shall not be manifested; neither hath any thing been kept secret, but that it should come abroad.
23 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
If any man hath ears to hear, let him hear.
24 І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
And he said to them, Take heed what ye hear: With the measure which ye give, it shall be measured to you: and to you that hear shall more be given.
25 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
For he that hath, to him shall be given: and he that hath not, from him shall be taken even that which he hath.
26 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
And he said, So is the kingdom of God, as if a man should cast seed into the ground;
27 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.
And should sleep, and rise night and day, and the seed should spring and grow up, he knoweth not how.
28 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
For the earth bringeth forth fruit of itself; first the blade, then the ear, after that the full corn in the ear.
29 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
But when the fruit is brought forth, immediately he putteth in the sickle, because the harvest is come.
30 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
And he said, To what shall we liken the kingdom of God? or with what comparison shall we compare it?
31 Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;
[It is] like a grain of mustard-seed, which, when it is sown in the earth, is less than all the seeds that are in the earth.
32 а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.
But when it is sown, it groweth up, and becometh greater than all herbs, and shooteth out great branches; so that the fowls of the air may lodge under its shade.
33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
And with many such parables he spoke the word to them, as they were able to hear [it].
34 Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.
But without a parable he spoke not to them: and when they were alone, he expounded all things to his disciples.
35 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
And the same day, when the evening was come, he saith to them, Let us pass over to the other side.
36 І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.
And when they had sent away the multitude, they took him even as he was in the boat. And there were also with him other small boats.
37 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
And there arose a great storm of wind, and the waves beat into the boat, so that it was now full.
38 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
And he was in the hinder part of the boat, asleep on a pillow: and they awake him, and say to him, Master, carest thou not that we perish?
39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
And he arose, and rebuked the wind, and said to the sea, Peace, be still: and the wind ceased, and there was a great calm.
40 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
And he said to them, Why are ye so fearful? how is it that ye have no faith?
41 І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
And they feared exceedingly, and said one to another, What manner of man is this, that even the wind and the sea obey him?
