Від Марка 4
1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.
Again he began to teach beside the sea, and a large crowd gathered around him. He stepped into a boat that was on the sea, and he sat down in it. The whole crowd was on the shore beside the sea.
2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
He taught them many things in parables, and in his teaching, this is what he said to them.
3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:
“Listen, the farmer went out to sow his seed.
4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
As he sowed, some seed fell on the road, and the birds came and devoured it.
5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
Other seed fell on the rocky ground, where it did not have much soil. Immediately it sprang up, because it did not have deep soil.
6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
But when the sun rose, the plants were scorched, and because they had no root, they dried up.
7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
Other seed fell among the thorn plants. The thorn plants grew up and choked it, and it did not produce a crop.
8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
Other seed fell into good soil and it produced a crop growing up and increasing thirty, sixty, and even a hundred times.”
9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
Then he said, “Whoever has ears to hear, let him hear!”
10 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
When Jesus was alone, those who were close to him and with the twelve asked him about the parables.
11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
He said to them, “To you is given the mystery of the kingdom of God. But to those outside everything is in parables,
12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
so that when they look, yes they look, but do not see, and so that when they hear, yes they hear, but do not understand, or else they would turn and God would forgive them.”
13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?
Then he said to them, “Do you not understand this parable? How then will you understand all the other parables?
14 Сїяч слово сіє.
The farmer who sows his seed is the one who sows the word.
15 Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.
These are the ones that fall beside the road, where the word was sown, but when they hear it, Satan immediately comes and takes away the word that was sown in them.
16 Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
These are the ones that are sown on rocky ground, who, when they hear the word, immediately receive it with joy.
17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
They have no root in themselves, but endure for a short time. Then tribulation or persecution comes because of the word, and immediately they stumble.
18 А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,
The others are the ones that were sown among the thorns. They hear the word,
19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. (aiōn g165)
but the cares of the world, the deceitfulness of riches, and the desires of other things enter in and choke the word, and it does not produce a crop. (aiōn g165)
20 А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
Then those that were sown in the good soil are the ones who hear the word and receive it, and they produce crops—thirty, sixty, or a hundred times what was sown.”
21 І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
Jesus said to them, “Do you bring a lamp inside the house to put it under a basket, or under the bed? You bring it in and you put it on a lampstand.
22 Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
For nothing is hidden that will not be known, and nothing is secret that will not come out into the open.
23 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
If anyone has ears to hear, let him hear!”
24 І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
He said to them, “Pay attention to what you hear, for the measure you use will be measured to you, and more will be added to you.
25 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
Because whoever has, to him will be given more, and whoever does not have, even what he has will be taken.”
26 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
He also said, “The kingdom of God is like a man who sows his seed on the ground.
27 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.
He sleeps at night and gets up by day, and the seed sprouts and grows, though he does not know how.
28 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
The earth bears grain by itself: First the blade, then the ear, then the mature grain in the ear.
29 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
When the crop is ripe, he immediately sends in the sickle because the harvest has come.”
30 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
Again he said, “To what can we compare the kingdom of God, or what parable can we use to explain it?
31 Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;
It is like a mustard seed which, when it is sown, is the smallest of all the seeds on earth.
32 а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.
Yet, when it is sown, it grows and becomes greater than all the garden plants, and it forms large branches, so that the birds of heaven can make their nests in its shade.”
33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
With many parables like this he spoke the word to them, as much as they were able to understand,
34 Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.
and he did not speak to them without a parable. But when he was alone, he explained everything to his own disciples.
35 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
On that day, when evening had come, he said to them, “Let us go over to the other side.”
36 І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.
So they left the crowd, taking Jesus with them, just as he was, in the boat. There were other boats going along with him.
37 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
Just then a violent windstorm arose and the waves were breaking into the boat so that the boat was almost full of water.
38 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
But Jesus himself was in the stern, asleep on a cushion. They woke him up, saying, “Teacher, do you not care that we are about to die?”
39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
He got up, rebuked the wind, and said to the sea, “Peace! Be still!” Then the wind ceased, and there was a great calm.
40 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
Then he said to them, “Why are you afraid? Do you still not have faith?”
41 І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
They were filled with great fear and said to one another, “Who then is this, because even the wind and the sea obey him?”
