Від Марка 12
1 І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав виноточу, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай від'їхав.
He began to speak to them in parables. “A man planted a vineyard, put a hedge around it, dug a pit for the wine press, built a tower, rented it out to a farmer, and went into another country.
2 І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.
When it was time, he sent a servant to the farmer to get from the farmer his share of the fruit of the vineyard.
3 Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожні.
They took him, beat him, and sent him away empty.
4 І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого.
Again, he sent another servant to them; and they threw stones at him, wounded him in the head, and sent him away shamefully treated.
5 І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.
Again he sent another, and they killed him, and many others, beating some, and killing some.
6 Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромлять ся сина мого.
Therefore still having one, his beloved son, he sent him last to them, saying, ‘They will respect my son.’
7 Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходімо вбємо його, то й наше буде наслїдство.
But those farmers said among themselves, ‘This is the heir. Come, let’s kill him, and the inheritance will be ours.’
8 І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.
They took him, killed him, and cast him out of the vineyard.
9 Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.
What therefore will the lord of the vineyard do? He will come and destroy the farmers, and will give the vineyard to others.
10 Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
Have not you even read this Scripture: ‘The stone which the builders rejected was made the head of the corner.
11 Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.
This was from the Lord. It is marvelous in our eyes’?”
12 І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.
They tried to seize him, but they feared the multitude; for they perceived that he spoke the parable against them. They left him and went away.
13 І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.
They sent some of the Pharisees and the Herodians to him, that they might trap him with words.
14 Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивишся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?
When they had come, they asked him, “Teacher, we know that you are honest, and do not defer to anyone; for you are not partial to anyone, but truly teach the way of God. Is it lawful to pay taxes to Caesar, or not?
15 Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив.
Shall we give, or shall we not give?” But he, knowing their hypocrisy, said to them, “Why do you test me? Bring me a denarius, that I may see it.”
16 Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.
They brought it. He said to them, “Whose is this image and inscription?” They said to him, “Caesar’s.”
17 І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.
Jesus answered them, “Render to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.” They marveled greatly at him.
18 І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:
Some Sadducees, who say that there is no resurrection, came to him. They asked him, saying,
19 Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму.
“Teacher, Moses wrote to us, ‘If a man’s brother dies and leaves a wife behind him, and leaves no children, that his brother should take his wife and raise up offspring for his brother.’
20 Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;
There were seven brothers. The first took a wife, and dying left no offspring.
21 і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так.
The second took her, and died, leaving no children behind him. The third likewise;
22 І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка.
and the seven took her and left no children. Last of all the woman also died.
23 Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.
In the resurrection, when they rise, whose wife will she be of them? For the seven had her as a wife.”
24 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?
Jesus answered them, “Is not this because you are mistaken, not knowing the Scriptures nor the power of God?
25 Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.
For when they will rise from the dead, they neither marry nor are given in marriage, but are like angels in heaven.
26 Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глалолючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?
But about the dead, that they are raised, have not you read in the book of Moses about the Bush, how God spoke to him, saying, ‘I am the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob’?
27 Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.
He is not the God of the dead, but of the living. You are therefore badly mistaken.”
28 І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?
One of the scribes came and heard them questioning together, and knowing that he had answered them well, asked him, “Which commandment is the greatest of all?”
29 Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть;
Jesus answered, “The greatest is: ‘Hear, Israel, the Lord our God, the Lord is one.
30 і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.
You shall love the Lord your God with all your heart, with all your soul, with all your mind, and with all your strength.’ This is the first commandment.
31 А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.
The second is like this: ‘You shall love your neighbor as yourself.’ There is no other commandment greater than these.”
32 І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;
The scribe said to him, “Truly, teacher, you have said well that he is one, and there is none other but he;
33 і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.
and to love him with all the heart, with all the understanding, all the soul, and with all the strength, and to love his neighbor as himself, is more important than all whole burnt offerings and sacrifices.”
34 І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І ніхто нїколи не важив ся Його питати.
When Jesus saw that he answered wisely, he said to him, “You are not far from God’s Kingdom.” No one dared ask him any question after that.
35 І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?
Jesus responded, as he taught in the temple, “How is it that the scribes say that the Christ is the son of David?
36 Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх."
For David himself said in the Holy Spirit, ‘The Lord said to my Lord, “Sit at my right hand, until I make your enemies the footstool of your feet.”’
37 Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.
Therefore David himself calls him Lord, so how can he be his son?” The common people heard him gladly.
38 І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,
In his teaching he said to them, “Beware of the scribes, who like to walk in long robes, and to get greetings in the marketplaces,
39 та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;
and to get the best seats in the synagogues and the best places at feasts,
40 що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
those who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers. These will receive greater condemnation.”
41 І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.
Jesus sat down opposite the treasury and saw how the multitude cast money into the treasury. Many who were rich cast in much.
42 І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.
A poor widow came and she cast in two small brass coins, which equal a quadrans coin.
43 І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.
He called his disciples to himself and said to them, “Most certainly I tell you, this poor widow gave more than all those who are giving into the treasury,
44 Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.
for they all gave out of their abundance, but she, out of her poverty, gave all that she had to live on.”
