Від Луки 1
1 Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,
Forasmuch as many have taken in hand to draw up a narrative concerning those matters which have been fulfilled among us,
2 як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
even as they delivered them unto us, who from the beginning were eyewitnesses and ministers of the word,
3 то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
it seemed good to me also, having traced the course of all things accurately from the first, to write unto thee in order, most excellent Theophilus;
4 щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
that thou mightest know the certainty concerning the things wherein thou wast instructed.
5 Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
There was in the days of Herod, king of Judæa, a certain priest named Zacharias, of the course of Abijah: and he had a wife of the daughters of Aaron, and her name was Elisabeth.
6 Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
And they were both righteous before God, walking in all the commandments and ordinances of the Lord blameless.
7 і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
And they had no child, because that Elisabeth was barren, and they both were [now] well stricken in years.
8 Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
Now it came to pass, while he executed the priest’s office before God in the order of his course,
9 то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
according to the custom of the priest’s office, his lot was to enter into the temple of the Lord and burn incense.
10 А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
And the whole multitude of the people were praying without at the hour of incense.
11 Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
And there appeared unto him an angel of the Lord standing on the right side of the altar of incense.
12 І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
And Zacharias was troubled when he saw [him], and fear fell upon him.
13 Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
But the angel said unto him, Fear not, Zacharias: because thy supplication is heard, and thy wife Elisabeth shall bear thee a son, and thou shalt call his name John.
14 І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
And thou shalt have joy and gladness; and many shall rejoice at his birth.
15 Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
For he shall be great in the sight of the Lord, and he shall drink no wine nor strong drink; and he shall be filled with the Holy Spirit, even from his mother’s womb.
16 І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
And many of the children of Israel shall he turn unto the Lord their God.
17 І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
And he shall go before his face in the spirit and power of Elijah, to turn the hearts of the fathers to the children, and the disobedient [to walk] in the wisdom of the just; to make ready for the Lord a people prepared [for him].
18 І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
And Zacharias said unto the angel, Whereby shall I know this? for I am an old man, and my wife well stricken in years.
19 І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
And the angel answering said unto him, I am Gabriel, that stand in the presence of God; and I was sent to speak unto thee, and to bring thee these good tidings.
20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
And behold, thou shalt be silent and not able to speak, until the day that these things shall come to pass, because thou believedst not my words, which shall be fulfilled in their season.
21 І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
And the people were waiting for Zacharias, and they marvelled while he tarried in the temple.
22 Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
And when he came out, he could not speak unto them: and they perceived that he had seen a vision in the temple: and he continued making signs unto them, and remained dumb.
23 І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
And it came to pass, when the days of his ministration were fulfilled, he departed unto his house.
24 Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:
And after these days Elisabeth his wife conceived; and she hid herself five months, saying,
25 Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
Thus hath the Lord done unto me in the days wherein he looked upon [me], to take away my reproach among men.
26 Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
Now in the sixth month the angel Gabriel was sent from God unto a city of Galilee, named Nazareth,
27 до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
to a virgin betrothed to a man whose name was Joseph, of the house of David; and the virgin’s name was Mary.
28 І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.
And he came in unto her, and said, Hail, thou that art highly favored, the Lord [is] with thee.
29 Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
But she was greatly troubled at the saying, and cast in her mind what manner of salutation this might be.
30 І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
And the angel said unto her, Fear not, Mary: for thou hast found favor with God.
31 І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
And behold, thou shalt conceive in thy womb, and bring forth a son, and shalt call his name JESUS.
32 Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
He shall be great, and shall be called the Son of the Most High: and the Lord God shall give unto him the throne of his father David:
and he shall reign over the house of Jacob for ever; and of his kingdom there shall be no end. (aiōn g165)
34 Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
And Mary said unto the angel, How shall this be, seeing I know not a man?
35 І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
And the angel answered and said unto her, The Holy Spirit shall come upon thee, and the power of the Most High shall overshadow thee: wherefore also the holy thing which is begotten shall be called the Son of God.
36 І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.
And behold, Elisabeth thy kinswoman, she also hath conceived a son in her old age; and this is the sixth month with her that was called barren.
37 Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
For no word from God shall be void of power.
38 Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
And Mary said, Behold, the handmaid of the Lord; be it unto me according to thy word. And the angel departed from her.
39 Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
And Mary arose in these days and went into the hill country with haste, into a city of Judah;
40 і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
and entered into the house of Zacharias and saluted Elisabeth.
41 І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
And it came to pass, when Elisabeth heard the salutation of Mary, the babe leaped in her womb; and Elisabeth was filled with the Holy Spirit;
42 і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
and she lifted up her voice with a loud cry, and said, Blessed [art] thou among women, and blessed [is] the fruit of thy womb.
43 І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
And whence is this to me, that the mother of my Lord should come unto me?
44 Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
For behold, when the voice of thy salutation came into mine ears, the babe leaped in my womb for joy.
45 І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
And blessed [is] she that believed; for there shall be a fulfilment of the things which have been spoken to her from the Lord.
46 І рече Мария: Величає душа моя Господа,
And Mary said, My soul doth magnify the Lord,
47 і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
And my spirit hath rejoiced in God my Saviour.
48 що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
For he hath looked upon the low estate of his handmaid: For behold, from henceforth all generations shall call me blessed.
49 бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
For he that is mighty hath done to me great things; And holy is his name.
50 І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.
And his mercy is unto generations and generations On them that fear him.
51 Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх;
He hath showed strength with his arm; He hath scattered the proud in the imagination of their heart.
52 поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
He hath put down princes from [their] thrones, And hath exalted them of low degree.
53 голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
The hungry he hath filled with good things; And the rich he hath sent empty away.
54 прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
He hath given help to Israel his servant, That he might remember mercy
(As he spake unto our fathers) Toward Abraham and his seed for ever. (aiōn g165)
56 Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
And Mary abode with her about three months, and returned unto her house.
57 Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
Now Elisabeth’s time was fulfilled that she should be delivered; and she brought forth a son.
58 І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
And her neighbors and her kinsfolk heard that the Lord had magnified his mercy towards her; and they rejoiced with her.
59 І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.
And it came to pass on the eighth day, that they came to circumcise the child; and they would have called him Zacharias, after the name of his father.
60 І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
And his mother answered and said, Not so; but he shall be called John.
61 І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.
And they said unto her, There is none of thy kindred that is called by this name.
62 Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.
And they made signs to his father, what he would have him called.
63 І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
And he asked for a writing tablet, and wrote, saying, His name is John. And they marvelled all.
64 Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
And his mouth was opened immediately, and his tongue [loosed], and he spake, blessing God.
65 І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
And fear came on all that dwelt round about them: and all these sayings were noised abroad throughout all the hill country of Judæa.
66 І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
And all that heard them laid them up in their heart, saying, What then shall this child be? For the hand of the Lord was with him.
67 І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
And his father Zacharias was filled with the Holy Spirit, and prophesied, saying,
68 Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
Blessed [be] the Lord, the God of Israel; For he hath visited and wrought redemption for his people,
69 і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
And hath raised up a horn of salvation for us In the house of his servant David
(As he spake by the mouth of his holy prophets that have been from of old), (aiōn g165)
71 спасеннє од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,
Salvation from our enemies, and from the hand of all that hate us;
72 щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
To show mercy towards our fathers, And to remember his holy covenant;
73 клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
The oath which he sware unto Abraham our father,
74 та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
To grant unto us that we being delivered out of the hand of our enemies Should serve him without fear,
75 служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.
In holiness and righteousness before him all our days.
76 А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;
Yea and thou, child, shalt be called the prophet of the Most High: For thou shalt go before the face of the Lord to make ready his ways;
77 щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
To give knowledge of salvation unto his people In the remission of their sins,
78 по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
Because of the tender mercy of our God, Whereby the dayspring from on high shall visit us,
79 щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
To shine upon them that sit in darkness and the shadow of death; To guide our feet into the way of peace.
80 Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
And the child grew, and waxed strong in spirit, and was in the deserts till the day of his showing unto Israel.
