Від Луки 9
1 Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усіма бісами, й недуги сцїляти.
Jesus called the twelve disciples together. He gave them power and authority over all demons, and the ability to heal diseases.
2 І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих.
Then he sent them out to proclaim God's kingdom and to heal the sick.
3 І рече до них: Нічого не беріть на дорогу, нї палиці, нї торбини, ні хліба, нї срібла, анї по дві одежині майте.
“Take nothing with you for the journey,” he told them. “No staff, no bag, no bread, no money, not even any extra clothes.
4 І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте.
Whatever house you enter, stay there, and when you leave, leave from there.
5 А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуваннє проти них.
If people refuse to accept you, shake the dust off your feet when you leave town as a warning against them.”
6 Вийшовши ж, ходили по селах; благовіствуючи та сцїляючи всюди.
They left and went around the villages, announcing the good news and healing everywhere they went.
7 Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманів: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих,
Herod the tetrarch had heard about all that was happening, and he was very puzzled. Some were saying that John had been raised from the dead;
8 инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес.
others that Elijah had appeared; still others that one of the ancient prophets had come back to life.
9 І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його.
Herod said, “There's no question I beheaded John. So who is this man? I'm hearing all these things about him.” And he tried to find a way to meet Jesus.
10 І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окреме у місце пусте города, званого Витсаїда.
When the apostles returned they reported to Jesus what they had done. Then he left with them and went to a town called Bethsaida.
11 Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював.
However, the crowds found out where he was going and followed him there. He welcomed them and explained the kingdom of God to them, and healed those who needed healing.
12 День же почав нахилятись; приступивши ж дванадцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місці.
Late in the day, the twelve disciples came to him and said, “You should send the crowd away now so they can go to the villages and farms nearby and find a place to stay and food to eat—there's nothing here where we are.”
13 Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлібів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі.
“You give them something to eat!” said Jesus. “All we have here are five loaves and two fish—unless you want us to go and buy food for everyone,” they said.
14 Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро.
There were about five thousand men present. “Sit them down in groups of about fifty,” he told his disciples.
15 І зробили так, і посадовили всіх.
The disciples did so, and everybody sat down.
16 Узявши ж пять хлібів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом.
Jesus picked up the five loaves and the two fish, and looking up to heaven, he blessed the food and broke it into pieces. He kept on giving the food to the disciples to share with the people.
17 І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів.
Everybody ate until they were full, and then twelve baskets of leftovers were collected.
18 І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ?
At another time, when Jesus was praying in private with just his disciples with him, he asked them, “All these crowds of people—who do they say I am?”
19 Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес.
“Some say John the Baptist, others say Elijah, and still others say one of the ancient prophets risen from the dead,” they replied.
20 Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.
“But what about you?” he asked. “Who do you say I am?” “God's Messiah,” Peter replied.
21 Він же, заказавши їм, повелїв нікому не казати про се,
Jesus gave them strict orders not to tell anybody about this.
22 глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
“The Son of man must experience terrible sufferings,” he said. “He will be rejected by the elders, the chief priests, and the religious teachers. He will be killed, but on the third day he will rise again.”
23 Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе й бере хрест, свій щодня, та й іде слїдом за мною.
“If any one of you wants to follow me, you must deny yourself, pick up your cross daily, and follow me,” Jesus told all of them.
24 Хто бо хоче душу свою спасти погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.
“For if you want to save your life, you will lose it; and if you lose your life for my sake, you will save it.
25 Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?
What do you benefit by gaining the whole world if you end up lost or destroyed?
26 Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.
If you are ashamed of me and my message, the Son of man will be ashamed of you when he comes in his glory, and in the glory of the Father and the holy angels.
27 Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже.
I tell you the truth, some standing here won't taste death until they see the kingdom of God.”
28 Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.
About eight days later, after he had told them this, Jesus took Peter, John, and James with him and went up a mountain to pray.
29 І, як молив ся Він вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.
While he was praying, his face changed in appearance, and his clothing became a dazzling white.
30 І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия;
Two men appeared in brilliant glory. They were Moses and Elijah, and they began to talk with Jesus.
31 вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.
They spoke about his death, which would soon happen in Jerusalem.
32 Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.
Peter and the others were asleep. When they woke up they saw Jesus in his glory, and the two men standing next to him.
33 І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.
As the two men were about to leave, Peter said to Jesus, “Master, it's great to be here. Let's make some shelters: one for you, one for Moses, and one for Elijah.” He really didn't know what he was saying.
34 Як же він се говорив, постала хмара, та й отінила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.
While he was speaking a cloud came and spread over them. They were terrified as they entered the cloud.
35 І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його.
A voice spoke from the cloud, saying, “This is my Son, the Chosen One. Listen to him!”
36 А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нікому не оповідали в ті дні нїчого, що бачили.
When the voice finished speaking, Jesus was there alone. They kept this to themselves, and didn't tell anyone at that time what they'd seen.
37 Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
The next day, when they had come down the mountain, a huge crowd was waiting to meet Jesus.
38 І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.
A man in the crowd called out, “Teacher, please look at my son. He's my only child.
39 І ось дух хапав його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.
A spirit possesses him and he screams immediately. It sends him into convulsions and makes him foam at the mouth. It hardly ever leaves him alone and it causes him a lot of pain.
40 І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.
I begged your disciples to drive it out, but they couldn't.”
41 І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.
“What an unbelieving and corrupt people you are! How long do I have to remain here with you, and put up with you?” said Jesus. “Bring your son here.”
42 Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.
Even as the boy came over, the demon sent him into convulsions, throwing him to the ground. But Jesus intervened, rebuking the evil spirit and healing the boy, and then gave him back to his father.
43 З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всі дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:
Everyone was amazed at this demonstration of God's power. However, even though everyone was amazed by all he did, Jesus warned his disciples,
44 Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.
“Listen carefully to what I'm telling you: the Son of man is about to be betrayed into the hands of men.”
45 Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.
But they didn't understand what this meant. Its meaning was hidden from them so they didn't realize its implications, and they were afraid to ask him about it.
46 Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.
Then an argument started among the disciples about which of them was the greatest.
47 Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,
But Jesus, knowing what they were arguing about, picked up and placed a small child next to him.
48 і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймав; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.
Then he said to them, “Anyone who accepts this little child in my name accepts me, and anyone who accepts me accepts the one who sent me. Whoever is least among you all is the greatest.”
49 І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами.
John spoke up, saying, “Master, we saw someone driving out demons in your name and we tried to stop him because he wasn't one of us.”
50 І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.
“Don't stop him,” Jesus replied. “Anyone who isn't against you is for you.”
51 І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,
As the time approached for him to ascend to heaven, Jesus was determined to go to Jerusalem.
52 і післав посланці перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.
He sent messengers on ahead to a Samaritan village to get things ready for him.
53 І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.
But the people would not welcome him because he was determined to press on to Jerusalem.
54 Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?
When James and John saw this, they asked Jesus, “Master, do you want us to call fire down from heaven to burn them up?”
55 Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.
But Jesus turned, and reprimanded them.
56 Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.
Then they proceeded to another village.
57 Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи.
While they were walking, one man told Jesus, “I will follow you wherever you go!”
58 І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнізда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити.
Jesus told the man, “Foxes have their dens, and wild birds have their nests, but the Son of man doesn't even have a place to rest his head.”
59 Рече ж до другого: Йди слідом за мною. Він же каже: Господи, дозволь мені пійти перш поховати батька мого.
He told another man, “Follow me.” But the man replied, “Master, first let me go home and bury my father.”
60 Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерців, ти ж іди, проповідуй царство Боже:
“Let the dead bury their own dead,” Jesus replied. “You go and proclaim God's kingdom.”
61 Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм.
Another man said, “Lord, I will follow you! But first let me go home and say goodbye to my family.”
62 Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.
But Jesus told him, “Nobody once they've started plowing and then looks back is fit for God's kingdom.”
