Від Луки 7
1 Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
After he had finished speaking in the hearing of the people, he entered into Capernaum.
2 В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий
A certain centurion’s servant, who was dear to him, was sick and at the point of death.
3 Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
When he heard about Jesus, he sent to him elders of the Jews, asking him to come and save his servant.
4 Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:
When they came to Jesus, they begged him earnestly, saying, “He is worthy for you to do this for him,
5 любить бо нарід наш, і шкоду він збудував нам.
for he loves our nation, and he built our synagogue for us.”
6 Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
Jesus went with them. When he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying to him, “Lord, do not trouble yourself, for I am not worthy for you to come under my roof.
7 тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.
Therefore I did not even think myself worthy to come to you; but say the word, and my servant will be healed.
8 Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.
For I also am a man placed under authority, having under myself soldiers. I tell this one, ‘Go!’ and he goes; and to another, ‘Come!’ and he comes; and to my servant, ‘Do this,’ and he does it.”
9 Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я.
When Jesus heard these things, he marveled at him, and turned and said to the multitude who followed him, “I tell you, I have not found such great faith, no, not in Israel.”
10 І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.
Those who were sent, returning to the house, found that the servant who had been sick was well.
11 І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наш, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.
Soon afterwards, he went to a city called Nain. Many of his disciples, along with a great multitude, went with him.
12 Як же наближився до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.
Now when he came near to the gate of the city, behold, one who was dead was carried out, the only born son of his mother, and she was a widow. Many people of the city were with her.
13 І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
When the Lord saw her, he had compassion on her and said to her, “Do not cry.”
14 І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
He came near and touched the coffin, and the bearers stood still. He said, “Young man, I tell you, arise!”
15 І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.
He who was dead sat up and began to speak. Then he gave him to his mother.
16 Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
Fear took hold of all, and they glorified God, saying, “A great prophet has arisen among us!” and, “God has visited his people!”
17 І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.
This report went out concerning him in the whole of Judea and in all the surrounding region.
18 І сповістили Йоана ученики його про все те.
The disciples of John told him about all these things.
19 І покликавши двох ученикїв своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
John, calling to himself two of his disciples, sent them to Jesus, saying, “Are you the one who is coming, or should we look for another?”
20 Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
When the men had come to him, they said, “John the Baptizer has sent us to you, saying, ‘Are you he who comes, or should we look for another?’”
21 Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
In that hour he cured many of diseases and plagues and evil spirits; and to many who were blind he gave sight.
22 І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
Jesus answered them, “Go and tell John the things which you have seen and heard: that the blind receive their sight, the lame walk, the lepers are cleansed, the deaf hear, the dead are raised up, and the poor have good news preached to them.
23 І блажен, хто де зблазнить ся мною.
Blessed is he who finds no occasion for stumbling in me.”
24 Як же пійшли посланці Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?
When John’s messengers had departed, he began to tell the multitudes about John, “What did you go out into the wilderness to see? A reed shaken by the wind?
25 Або чого ж виходили їй дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
But what did you go out to see? A man clothed in soft clothing? Behold, those who are gorgeously dressed and live delicately are in kings’ courts.
26 Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.
But what did you go out to see? A prophet? Yes, I tell you, and much more than a prophet.
27 Се той, про кого написано: Ось я досилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
This is he of whom it is written, ‘Behold, I send my messenger before your face, who will prepare your way before you.’
28 Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.
“For I tell you, among those who are born of women there is not a greater prophet than John the Baptizer; yet he who is least in God’s Kingdom is greater than he.”
29 І ввесь народ слухаючий, і митники, справдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
When all the people and the tax collectors heard this, they declared God to be just, having been baptized with John’s baptism.
30 Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.
But the Pharisees and the lawyers rejected the counsel of God, not being baptized by him themselves.
31 Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?
“To what then should I compare the people of this generation? What are they like?
32 Подобні вони дітям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.
They are like children who sit in the marketplace and call to one another, saying, ‘We piped to you, and you did not dance. We mourned, and you did not weep.’
33 Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола мав.
For John the Baptizer came neither eating bread nor drinking wine, and you say, ‘He has a demon.’
34 Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
The Son of Man has come eating and drinking, and you say, ‘Behold, a glutton and a drunkard, a friend of tax collectors and sinners!’
35 І справдилась премудрість од дітей своїх усїх.
Wisdom is justified by all her children.”
36 Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши з господу Фарисееву, сїв за столом.
One of the Pharisees invited him to eat with him. He entered into the Pharisee’s house and sat at the table.
37 І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира,
Behold, a woman in the city who was a sinner, when she knew that he was reclining in the Pharisee’s house, brought an alabaster jar of ointment.
38 і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром.
Standing behind at his feet weeping, she began to wet his feet with her tears, and she wiped them with the hair of her head, kissed his feet, and anointed them with the ointment.
39 Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.
Now when the Pharisee who had invited him saw it, he said to himself, “This man, if he were a prophet, would have perceived who and what kind of woman this is who touches him, that she is a sinner.”
40 І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.
Jesus answered him, “Simon, I have something to tell you.” He said, “Teacher, say on.”
41 Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
“A certain lender had two debtors. The one owed five hundred denarii, and the other fifty.
42 Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
When they could not pay, he forgave them both. Which of them therefore will love him most?”
43 Озвав ся ж Симон і Каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
Simon answered, “He, I suppose, to whom he forgave the most.” He said to him, “You have judged correctly.”
44 І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
Turning to the woman, he said to Simon, “Do you see this woman? I entered into your house, and you gave me no water for my feet, but she has wet my feet with her tears, and wiped them with the hair of her head.
45 Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої.
You gave me no kiss, but she, since the time I came in, has not ceased to kiss my feet.
46 Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.
You did not anoint my head with oil, but she has anointed my feet with ointment.
47 Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
Therefore I tell you, her sins, which are many, are forgiven, for she loved much. But one to whom little is forgiven, loves little.”
48 Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
He said to her, “Your sins are forgiven.”
49 І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
Those who sat at the table with him began to say to themselves, “Who is this who even forgives sins?”
50 Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
He said to the woman, “Your faith has saved you. Go in peace.”
