Від Луки 4
1 Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню,
On returning from the Jordan, full of the Holy Spirit, Jesus was led by the power of the Spirit through the Wilderness for forty days, tempted by the Devil.
2 і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля згододнїв.
All that time he ate nothing; and, when it was over, he became hungry.
3 І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом.
So the Devil said to him: “If you are God’s Son, tell this stone to become a loaf of bread.”
4 І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим житиме чоловік, а кожним словом Божим.
And Jesus answered him: “Scripture says — ‘It is not on bread alone that man is to live.’”
5 І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину.
And the Devil led Jesus up, and showing him in a single moment all the kingdoms of the earth, said to him:
6 І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо мені передано, й кому я схочу, дам її.
“I will give you all this power, and the splendour of them; for it has been given into my hands and I give it to whom I wish.
7 Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все.
If you, therefore, will do homage before me, it shall all be yours.”
8 І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш.
And Jesus answered him: “Scripture says — ‘Thou shalt do homage to the Lord thy God, and worship him only.’”
9 І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсіля вниз:
The Devil next led him into Jerusalem, and, placing him on the parapet of the Temple, said: “If you are God’s Son throw yourself down from here,
10 писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе,
for Scripture says — ‘He will give his angels commands about thee, to guard thee safely,’
11 і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об каміні, ногою Твоєю.
And ‘On their hands they will upbear thee, Lest ever thou shouldst strike thy foot against a stone.’”
12 І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокутувати Господа Бога твого.
But Jesus answered him: “It is said — ‘Thou shalt not tempt the Lord thy God.’”
13 І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу.
When he had tried every kind of temptation, the Devil left Jesus, till another opportunity.
14 І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околиці про Него,
Moved by the power of the Spirit, Jesus returned to Galilee. Reports about him spread through all that neighbourhood;
15 І навчав Він по школах їх, славлений од усіх.
and he began to teach in their Synagogues, and was honoured by everyone.
16 І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати.
Coming to Nazareth, where he had been brought up, Jesus, as was his custom, went on the Sabbath into the Synagogue, and stood up to read the Scriptures.
17 І подано Йому книгу Ісаії пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:
The book given him was that of the Prophet Isaiah; and Jesus opened the book and found the place where it says —
18 Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,
‘The Spirit of the Lord is upon me, For he has consecrated me to bring Good News to the poor, He has sent me to proclaim release to captives and restoration of sight to the blind, To set the oppressed at liberty,
19 проповідувати рік Господень приятний.
to proclaim the accepted year of the Lord.’
20 І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всіх у школї були звернені на Него.
Then, closing the book and returning it to the attendant, he sat down. The eyes of all in the Synagogue were fixed upon him,
21 Почав же глаголати до них: Що сьогодні справдилось писаннє се в ушах ваших.
and Jesus began: “This very day this passage has been fulfilled in your hearing.”
22 І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів?
All who were present spoke well of him, and were astonished at the beautiful words that fell from his lips. “Is not he Joseph’s son?” they asked.
23 І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країні.
“Doubtless,” said Jesus, “you will remind me of the saying — ‘Doctor, cure yourself;’ and you will say ‘Do here in your own country all that we have heard that has been done at Capernaum.’
24 Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй.
I tell you,” he continued, “that no Prophet is acceptable in his own country.
25 По правді ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяців, і голоднеча велика стала по всїй землі;
There were, doubtless, many widows in Israel in Elijah’s days, when the heavens were closed for three years and six months, and a severe famine prevailed throughout the country;
26 та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовиці.
and yet it was not to one of them that Elijah was sent, but to a widow at Zarephath in Sidonia.
27 І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин.
And there were many lepers in Israel in the time of the Prophet Elisha, yet it was not one of them who was made clean, but Naaman the Syrian.”
28 І сповнились усї лютостю в школї, почувши се,
All the people in the Synagogue, as they listened to this, became enraged.
29 і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його.
Starting up, they drove Jesus out of the town, and led him to the brow of the hill on which their town stood, intending to hurl him down.
30 Він же, пройшовши серед них, пійшов,
But he passed through the middle of the crowd and went on his way.
31 і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам.
Then Jesus went down to Capernaum, a city in Galilee. On the Sabbath he taught the people.
32 І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його.
They were amazed at his teaching, because his words were spoken with authority.
33 І був у школі чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим,
In the Synagogue there was a man with the spirit of a foul demon in him, who called out loudly:
34 кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.
“Stop! What do you want with us, Jesus of Nazareth? Have you come to destroy us? I know who you are — the Holy One of God!”
35 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нічого не зашкодивши йому.
But Jesus rebuked the demon. “Be silent! Come out from him,” he said. The demon flung the man down in the middle of the people, and then came out from him, without causing him further harm.
36 І обняв страх усіх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелівав нечистим духам, і виходять?
And they were all lost in amazement, and kept saying to one another: “What words are these? For he gives his commands to the foul spirits with a marvellous authority, and they come out.”
37 І розійшов ся поголос про Него скрізь по всій околицї.
And rumours about Jesus traveled through every place in the neighbourhood.
38 Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї.
On leaving the Synagogue, Jesus went into Simon’s house. Now Simon’s mother-in-law was suffering from a severe attack of fever, and they asked Jesus to cure her.
39 І, ставши над нею, погрозив пропасниці, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм.
Bending over her, he rebuked the fever; the fever left her, and she immediately got up and began to wait upon them.
40 Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх.
At sunset, all who had friends suffering from various diseases took them to Jesus; and he placed his hands upon every one of them and cured them.
41 Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос.
And even demons came out from many people, screaming ‘You are the Son of God.’ Jesus rebuked them, and would not allow them to speak, because they knew that he was the Christ.
42 Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них.
At daybreak, Jesus went out and walked to a lonely spot. But crowds of people began to look for him; and they came to where he was and tried to detain him and prevent his leaving them.
43 Він же рече до них: Що й иншим городям благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий.
Jesus, however, said to them: “I must take the Good News of the Kingdom of God to the other town also, for that was why I was sent.”
44 і проповідував по школах галилейських.
And he continued to make his proclamation in the Synagogues of Judea.
