Від Луки 23
1 І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.
Et surgens omnis multitudo eorum, duxerunt illum ad Pilatum.
2 І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар.
Cœperunt autem illum accusare, dicentes: Hunc invenimus subvertentem gentem nostram, et prohibentem tributa dare Cæsari, et dicentem se Christum regem esse.
3 Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.
Pilatus autem interrogavit eum, dicens: Tu es rex Iudæorum? At ille respondens ait: Tu dicis.
4 Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.
Ait autem Pilatus ad principes sacerdotum, et turbas: Nihil invenio causæ in hoc homine.
5 Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї.
At illi invalescebant, dicentes: Commovet populum docens per universam Iudæam, incipiens a Galilæa usque huc.
6 Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,
Pilatus autem audiens Galilæam, interrogavit si homo Galilæus esset.
7 і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.
Et ut cognovit quod de Herodis potestate esset, remisit eum ad Herodem, qui et ipse Ierosolymis erat illis diebus.
8 Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.
Herodes autem viso Iesu, gavisus est valde. erat enim cupiens ex multo tempore videre eum, eo quod audierat multa de eo, et sperabat signum aliquod videre ab eo fieri.
9 Питав же Його словами многими; Він же нічого не відказав йому.
Interrogabat autem eum multis sermonibus. At ipse nihil illi respondebat.
10 Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.
Stabant autem principes sacerdotum, et Scribæ constanter accusantes eum.
11 Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, сягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
Sprevit autem illum Herodes cum exercitu suo: et illusit indutum veste alba, et remisit ad Pilatum.
12 Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня; жили бо перше, ворогуючи між собою.
Et facti sunt amici Herodes et Pilatus in ipsa die: nam antea inimici erant ad invicem.
13 Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
Pilatus autem convocatis principibus sacerdotum, et magistratibus, et plebe,
14 каже до них: Привели ви мені чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
dixit ad illos: Obtulistis mihi hunc hominem, quasi avertentem populum, et ecce ego coram vobis interrogans, nullam causam inveni in homine isto ex his, in quibus eum accusatis.
15 та й нї Ірод; посилав бо Його до вето, й ось нїчого достойного емерти не знайдено в Ньому.
Sed neque Herodes: nam remisi vos ad illum, et ecce nihil dignum morte actum est ei.
16 То, покаравши, відпущу Його.
Emendatum ergo illum dimittam.
17 (Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.)
Necesse autem habebat dimittere eis per diem festum, unum.
18 Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву,
Exclamavit autem simul universa turba, dicens: Tolle hunc, et dimitte nobis Barabbam,
19 котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю.
qui erat propter seditionem quandam factam in civitate et homicidium, missus in carcerem.
20 Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса.
Iterum autem Pilatus locutus est ad eos, volens dimittere Iesum.
21 Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!
At illi succlamabant, dicentes: Crucifige, crucifige eum.
22 Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
Ille autem tertio dixit ad illos: Quid enim mali fecit iste? nullam causam mortis invenio in eo: corripiam ergo illum, et dimittam.
23 Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.
At illi instabant vocibus magnis postulantes ut crucifigeretur: et invalescebant voces eorum.
24 Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.
Et Pilatus adiudicavit fieri petitionem eorum.
25 Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
Dimisit autem illis eum, qui propter homicidium, et seditionem missus fuerat in carcerem, quem petebant, Iesum vero tradidit voluntati eorum.
26 І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
Et cum ducerent eum, apprehenderunt Simonem quendam Cyrenensem venientem de villa: et imposuerunt illi crucem portare post Iesum.
27 Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
Sequebatur autem illum multa turba populi, et mulierum: quæ plangebant, et lamentabantur eum.
28 І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших.
Conversus autem ad illas Iesus, dixit: Filiæ Ierusalem, nolite flere super me, sed super vos ipsas flete, et super filios vestros.
29 Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
Quoniam ecce venient dies, in quibus dicent: Beatæ steriles, et ventres, qui non genuerunt, et ubera, quæ non lactaverunt.
30 Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас.
Tunc incipient dicere montibus: Cadite super nos. et collibus: Operite nos.
31 Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
Quia si in viridi ligno hæc faciunt, in arido quid fiet?
32 Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть.
Ducebantur autem et alii duo nequam cum eo, ut interficerentur.
33 І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці.
Et postquam venerunt in locum, qui vocatur Calvariæ, ibi crucifixerunt eum: et latrones, unum a dextris, et alterum a sinistris.
34 Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
Iesus autem dicebat: Pater, dimitte illis: non enim sciunt quid faciunt. Dividentes vero vestimenta eius, miserunt sortes.
35 І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
Et stabat populus spectans, et deridebant eum principes cum eis, dicentes: Alios salvos fecit, se salvum faciat, si hic est Christus Dei electus.
36 Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
Illudebant autem ei et milites accedentes, et acetum offerentes ei,
37 і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
et dicentes: Si tu es rex Iudæorum, salvum te fac.
38 Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
Erat autem et superscriptio scripta super eum litteris Græcis, et Latinis, et Hebraicis: Hic est rex Iudæorum.
39 Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
Unus autem de his, qui pendebant, latronibus, blasphemabat eum, dicens: Si tu es Christus, salvum fac temetipsum, et nos.
40 Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси?
Respondens autem alter increpabat eum, dicens: Neque tu times Deum, quod in eadem damnatione es.
41 Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив.
Et nos quidem iuste, nam digna factis recipimus: hic vero nihil mali gessit.
42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
Et dicebat ad Iesum: Domine, memento mei, cum veneris in regnum tuum.
43 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю.
Et dixit illi Iesus: Amen dico tibi: Hodie mecum eris in paradiso.
44 Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої.
Erat autem fere hora sexta, et tenebræ factæ sunt in universam terram usque ad horam nonam.
45 І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
Et obscuratus est sol: et velum templi scissum est medium.
46 І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! Й, се промовивши, зітхнув духа.
Et clamans voce magna Iesus ait: Pater in manus tuas commendo spiritum meum. Et hæc dicens, expiravit.
47 Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
Videns autem Centurio quod factum fuerat, glorificavit Deum, dicens: Vere hic homo iustus erat.
48 І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
Et omnis turba eorum, qui simul aderant ad spectaculum istud, et videbant quæ fiebant, percutientes pectora sua revertebantur.
49 Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
Stabant autem omnes noti eius a longe: et mulieres, quæ secutæ eum erant a Galilæa, hæc videntes.
50 І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
Et ecce vir nomine Ioseph, qui erat decurio, vir bonus, et iustus:
51 (сей не пристав до ради й дїла їх, ) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподівавсь царства Божого;
hic non consenserat consilio, et actibus eorum, ab Arimathæa civitate Iudææ, qui expectabat et ipse regnum Dei.
52 сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.
hic accessit ad Pilatum, et petiit corpus Iesu:
53 І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав.
et depositum involvit sindone, et posuit eum in monumento exciso, in quo nondum quisquam positus fuerat.
54 І був день пятниця, а субота сьвітала.
Et dies erat parasceves, et sabbatum illucescebat.
55 Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тіло Його.
Subsecutæ autem mulieres, quæ cum eo venerant de Galilæa, viderunt monumentum, et quemadmodum positum erat corpus eius.
56 І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповіді.
Et revertentes paraverunt aromata, et unguenta: et sabbato quidem siluerunt secundum mandatum.
