Від Луки 21
1 Поглянувши ж добачив, як кидали дари свої в скарбону заможні.
І поглянув Він уго́ру, і побачив заможних, що кидали да́ри свої до скарбни́ці.
2 Побачив же й одну вдовицю вбогу, що кидала туди дві лепти.
Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві ле́пти туди вона вки́нула.
3 І рече: Правдиво глаголю вам, що вдовиця вбога ся більш усїх укинула:
І сказав Він: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх!
4 всі бо ті з достатку свого кидали у дари Божі, ся ж з недостатку свого увесь прожиток свій, що мала, вкинула.
Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона покла́ла з убозтва свого ввесь прожиток, що мала“.
5 І як деякі говорили про церкву, що каміннєм красним та посьвятами украшена, рече:
Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, тоді Він прорік:
6 Із сього, що бачите, прийдуть днї, в котрі не зоставить ся камінь на камені, щоб не зруйновано.
„Наді́йдуть ті дні, коли з того, що́ бачите, не зоста́неться й каменя на камені, який не зруйнується“.
7 Питали ж Його, кажучи: Учителю, коли ж се буде? й що за ознака коли се мав стати ся?
І запитали Його та сказали: „Учителю, коли ж оце станеться? І, яка буде ознака, коли має початися це?“
8 Він же рече: Гледїть, щоб не була введені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдіть же за вами.
Він же промовив: „Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто при́йдуть в Ім'я́ Моє, кажучи: „Це Я“, і „Час набли́зився“. Та за ними не йдіть!
9 Яв же почуєте про войни та ворохобнї, не полохайтесь; мусить бо перш се статись; тільки ж не зараз конець.
І, як про ві́йни та ро́зрухи почуєте ви, — не лякайтесь, бо перш „статись належить тому́“. Але це не кінець ще“.
10 Тодї рече їм: Устане нарід на нарід і царство на царство,
Тоді промовляв Він до них: „Повстане наро́д на наро́д, і царство на царство“.
11 і трус великий по місцях, і голоднеча, й помір буде, й страхи, й о-внаки з неба великі будуть.
І будуть землетруси великі та голод, та по́мір місцями, і страшні та великі ознаки на небі.
12 Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого.
Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в'язни́ці, і поведуть вас до царів та правителів — через Ім'я́ Моє.
13 І станеть ж воно вам на сьвідкуваннє.
Але це стане вам на свідо́цтво.
14 Постановіть же в серцях, ваших наперед, не готовитись відказувати:
Отож, покладіть у серця свої — наперед не гада́ти, що́ будете відповідати,
15 я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші.
бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи супере́чити їй всі противники ваші.
16 Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв; і вбивати муть деяких з вас.
І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і дру́зі, а декому з вас заподі́ють і смерть.
17 І будете ненавиджені від усіх задля імя мого.
І за Ім'я́ Моє будуть усі вас нена́видіти.
18 Та й волосина з голови вашої не загине.
Але й волосина вам із голови не загине!
19 У терпінню вашому осягнїть душі ваші.
Терпеливістю вашою ду́ші свої ви здобу́дете.
20 Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тоді знайте, що наближило ся спустїннє його.
А коли ви побачите Єрусалим, військом ото́чений, тоді знайте, що до нього набли́зилося спусто́шення.
21 Тодї, хто в Юдеї, нехай біжять у гори; а хто в середині в йому, нехай виходять; а ті, що по селах, нехай не ввіходять у него.
Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у го́ри втікають; хто ж у сере́дині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, — хай не вертаються в нього!
22 Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане.
Бо то будуть дні помсти, щоб ви́коналося все написане.
23 Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землі, і гнів на народі сьому.
Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми́, у ті дні, бо буде велика нужда́ на землі та гнів над цим лю́дом!
24 І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всіх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган.
І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі наро́ди, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скі́нчиться час тих поган.
25 І будуть ознаки на сонцї, й місяці, й зорях, а на землї переполох народів у ваколотї; як зареве море та филї.
І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збенте́ження від шуму моря та хвиль,
26 І омертвіють люде від страху та дожидання того, що прийде на все-денну: сили бо небесні захитають ся.
коли люди будуть мертвіти від стра́ху й чека́ння того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні пору́шаться.
27 І тодї побачять Сина чоловічого йдучого на хмарі з силою і славою великою.
І побачать тоді „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах “із си́лою й великою славою!
28 Як же почне се діятись, випростуйтесь і підіймайте голови ваші; бо наближилось викупленнє ваше.
Коли ж стане збуватися це, то ви́простуйтесь, і підійміть свої голови, — бо зближається ваше визво́лення!“
29 І сказав приповість їм: Бачте смоківницю і всякі дерева:
І розповів Він їм притчу: „Погляньте на фі́ґове дерево, і на всілякі дере́ва:
30 Як розпукутоть ся вже, бачивши самі розумієте, що вже близько лїто.
як вони вже розпу́куються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо.
31 Так і ви, коли побачите, як се станеть ся, знайте, що близько царство Боже.
Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько!
32 Істино глаголи вам: Ще не перейде рід сей, доки все станеть ся.
Поправді кажу вам: Не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться.
33 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.
Небо й земля промину́ться, але не минуться слова́ Мої!
34 Остерегайте ся ж, щоб часом не обтягчились ваші серця прожорством та пянством, та журбою життя сього, й щоб несподівано на вас не настиг день той.
Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтя́жувалися ненаже́рством та п'янством, і життє́вими кло́потами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано,
35 Бо, як сітка, впаде на всіх, що живуть на лицї всієї землі.
немов сітка; бо він при́йде на всіх, що живуть на пове́рхні всієї землі.
36 Пильнуйте, по всяк час молячись, щоб удостоїли ся втекти від того всього, що має статись, і станути перед Сином чоловічим.
Тож пильнуйте, і кожного ча́су моліться, щоб змогли ви уни́кнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Лю́дським!“
37 Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною.
За дня ж Він у храмі навчав, а на́ ніч виходив та перебува́в на горі, що зветься Оли́вна.
38 Усї ж люде сходились рано до Него в церкву слухати Його.
А зра́нку всі люди до Нього прихо́дили в храм, щоб послухати Його.
