Від Луки 21
1 Поглянувши ж добачив, як кидали дари свої в скарбону заможні.
[Ісус] дивився, як багатії клали свої дари в скарбницю [Храму].
2 Побачив же й одну вдовицю вбогу, що кидала туди дві лепти.
Побачив Він також і бідну вдову, яка поклала туди дві лепти.
3 І рече: Правдиво глаголю вам, що вдовиця вбога ся більш усїх укинула:
І промовив: «Істинно кажу вам: ця бідна вдова поклала більше, ніж усі інші,
4 всі бо ті з достатку свого кидали у дари Божі, ся ж з недостатку свого увесь прожиток свій, що мала, вкинула.
бо всі клали зі свого достатку, а вона зі своєї бідності поклала все, що в неї було на прожиток».
5 І як деякі говорили про церкву, що каміннєм красним та посьвятами украшена, рече:
Коли присутні заговорили про Храм, що він прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, Він сказав:
6 Із сього, що бачите, прийдуть днї, в котрі не зоставить ся камінь на камені, щоб не зруйновано.
―Прийдуть дні, коли з того, що бачите, не залишиться каменя на камені, який не був би зруйнований.
7 Питали ж Його, кажучи: Учителю, коли ж се буде? й що за ознака коли се мав стати ся?
І запитали Його: ―Учителю, коли це станеться? І яка ознака того, що це має статися?
8 Він же рече: Гледїть, щоб не була введені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдіть же за вами.
Він відповів: ―Дивіться, щоб ніхто не ввів вас в оману, бо багато хто прийде в ім’я Моє й казатиме: «Це Я!» і «Час наблизився!» Не йдіть за ними!
9 Яв же почуєте про войни та ворохобнї, не полохайтесь; мусить бо перш се статись; тільки ж не зараз конець.
Коли почуєте про війни та повстання, не лякайтеся: спочатку все це має статися, але кінець буде не відразу.
10 Тодї рече їм: Устане нарід на нарід і царство на царство,
Тоді сказав їм: ―Повстане народ проти народу й царство проти царства.
11 і трус великий по місцях, і голоднеча, й помір буде, й страхи, й о-внаки з неба великі будуть.
Будуть сильні землетруси в різних місцях, голод та чума. Будуть відбуватися страшні події та великі знамення на небі.
12 Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого.
Але перед тим, як все це відбудеться, накладуть на вас руки та переслідуватимуть вас. Видаватимуть вас у синагоги та в’язниці, поведуть вас до царів та правителів через ім’я Моє.
13 І станеть ж воно вам на сьвідкуваннє.
І це дасть вам можливість свідчити.
14 Постановіть же в серцях, ваших наперед, не готовитись відказувати:
Отже, покладіть собі в серця не турбуватись завчасно, що говорити на свій захист,
15 я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші.
бо Я дам вам слова й таку мудрість, якій не зможуть противитися й суперечити всі ваші противники.
16 Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв; і вбивати муть деяких з вас.
Вас будуть зраджувати навіть ваші батьки, брати, родичі та друзі. Декого з вас вбиватимуть.
17 І будете ненавиджені від усіх задля імя мого.
І всі будуть ненавидіти вас через Моє ім’я.
18 Та й волосина з голови вашої не загине.
Але жодна волосина з вашої голови не пропаде.
19 У терпінню вашому осягнїть душі ваші.
Терпінням вашим ви здобудете душі ваші.
20 Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тоді знайте, що наближило ся спустїннє його.
Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, тоді знайте, що його спустошення наблизилось.
21 Тодї, хто в Юдеї, нехай біжять у гори; а хто в середині в йому, нехай виходять; а ті, що по селах, нехай не ввіходять у него.
Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори; ті, що в Єрусалимі, нехай виходять із нього; а ті, що будуть на полях, нехай до нього не входять.
22 Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане.
Бо це буде час помсти, коли все написане здійсниться.
23 Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землі, і гнів на народі сьому.
Горе вагітним і тим, що будуть годувати грудьми в ті дні, бо велике лихо буде на землі та гнів на цьому народі.
24 І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всіх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган.
[Люди] будуть гинути від меча, їх заберуть у полон поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть язичники, аж доки час язичників не закінчиться.
25 І будуть ознаки на сонцї, й місяці, й зорях, а на землї переполох народів у ваколотї; як зареве море та филї.
І будуть знамення на сонці, місяці та зірках, а на землі буде жах між народами та розгубленість від ревіння морських хвиль.
26 І омертвіють люде від страху та дожидання того, що прийде на все-денну: сили бо небесні захитають ся.
Люди вмиратимуть від страху в очікуванні подій, що насуваються на людство, бо сили небесні захитаються.
27 І тодї побачять Сина чоловічого йдучого на хмарі з силою і славою великою.
І тоді [люди] побачать Сина Людського, Який приходить на хмарі з великою силою та славою.
28 Як же почне се діятись, випростуйтесь і підіймайте голови ваші; бо наближилось викупленнє ваше.
Коли ці речі почнуть збуватися, ви встаньте та підійміть ваші голови, бо наближається визволення ваше.
29 І сказав приповість їм: Бачте смоківницю і всякі дерева:
Потім сказав їм цю притчу: ―Дивіться на смоковницю та на всі дерева:
30 Як розпукутоть ся вже, бачивши самі розумієте, що вже близько лїто.
коли на них з’являється листя, знаєте, що літо вже близько.
31 Так і ви, коли побачите, як се станеть ся, знайте, що близько царство Боже.
Так і ви, коли побачите, що це збувається, знайте: Царство Боже вже близько.
32 Істино глаголи вам: Ще не перейде рід сей, доки все станеть ся.
Істинно кажу вам: не мине цей рід, поки все це не станеться.
33 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.
Небо та земля проминуть, але слова Мої не проминуть.
34 Остерегайте ся ж, щоб часом не обтягчились ваші серця прожорством та пянством, та журбою життя сього, й щоб несподівано на вас не настиг день той.
Будьте уважні, щоб ваші серця не обтяжували ненажерство, п’янство та життєві турботи і щоб день той не застав вас зненацька,
35 Бо, як сітка, впаде на всіх, що живуть на лицї всієї землі.
як пастка. Бо він прийде несподівано для всіх, хто живе на землі.
36 Пильнуйте, по всяк час молячись, щоб удостоїли ся втекти від того всього, що має статись, і станути перед Сином чоловічим.
Завжди пильнуйте та моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має відбутися, і стати перед Сином Людським.
37 Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною.
Кожен день [Ісус] навчав у Храмі, а вночі виходив та перебував на горі, що зветься Оливною.
38 Усї ж люде сходились рано до Него в церкву слухати Його.
Увесь народ збирався зранку в Храмі, аби слухати Його.
