Від Луки 20
1 І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
В один из тех дней, когда Он учил народ в храме и благовествовал, приступили первосвященники и книжники со старейшинами,
2 і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
и сказали Ему: скажи нам, какою властью Ты это делаешь, или кто дал Тебе власть сию?
3 Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені:
Он сказал им в ответ: спрошу и Я вас об одном, и скажите Мне:
4 Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей?
крещение Иоанново с небес было, или от человеков?
5 Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
Они же, рассуждая между собою, говорили: если скажем: с небес, то скажет: почему же вы не поверили ему?
6 Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
а если скажем: от человеков, то весь народ побьет нас камнями, ибо он уверен, что Иоанн есть пророк.
7 І відказали, що не знають, звідкіля.
И отвечали: не знаем откуда.
8 А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
Иисус сказал им: и Я не скажу вам, какою властью это делаю.
9 Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час.
И начал Он говорить к народу притчу сию: один человек насадил виноградник и отдал его виноградарям, и отлучился на долгое время;
10 І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні.
и в свое время послал к виноградарям раба, чтобы они дали ему плодов из виноградника; но виноградари, прибив его, отослали ни с чем.
11 І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні,
Еще послал другого раба; но они и этого, прибив и обругав, отослали ни с чем.
12 І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
И еще послал третьего; но они и того, изранив, выгнали.
13 Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
Тогда сказал господин виноградника: что мне делать? Пошлю сына моего возлюбленного; может быть, увидев его, постыдятся.
14 Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
Но виноградари, увидев его, рассуждали между собою, говоря: это наследник; пойдем, убьем его, и наследство его будет наше.
15 І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
И, выведя его вон из виноградника, убили. Что же сделает с ними господин виноградника?
16 Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
Придет и погубит виноградарей тех, и отдаст виноградник другим. Слышавшие же это сказали: да не будет!
17 Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла?
Но Он, взглянув на них, сказал: что значит сие написанное: камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла?
18 Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
Всякий, кто упадет на тот камень, разобьется, а на кого он упадет, того раздавит.
19 І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав.
И искали в это время первосвященники и книжники, чтобы наложить на Него руки, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал Он эту притчу.
20 І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.
И, наблюдая за Ним, подослали лукавых людей, которые, притворившись благочестивыми, уловили бы Его в каком-либо слове, чтобы предать Его начальству и власти правителя.
21 І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш.
И они спросили Его: Учитель! мы знаем, что Ты правдиво говоришь и учишь и не смотришь на лице, но истинно пути Божию учишь;
22 Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
позволительно ли нам давать подать кесарю, или нет?
23 Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте?
Он же, уразумев лукавство их, сказал им: что вы Меня искушаете?
24 Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве.
Покажите Мне динарий: чье на нем изображение и надпись? Они отвечали: кесаревы.
25 Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
Он сказал им: итак, отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.
26 І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
И не могли уловить Его в слове перед народом, и, удивившись ответу Его, замолчали.
27 Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його,
Тогда пришли некоторые из саддукеев, отвергающих воскресение, и спросили Его:
28 говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
Учитель! Моисей написал нам, что если у кого умрет брат, имевший жену, и умрет бездетным, то брат его должен взять его жену и восставить семя брату своему.
29 Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний.
Было семь братьев, первый, взяв жену, умер бездетным;
30 І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний.
взял ту жену второй, и тот умер бездетным;
31 І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали.
взял ее третий; также и все семеро, и умерли, не оставив детей;
32 Опісля ж усїх умерла й жінка.
после всех умерла и жена;
33 Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку.
итак, в воскресение которого из них будет она женою, ибо семеро имели ее женою?
Иисус сказал им в ответ: чада века сего женятся и выходят замуж; (aiōn g165)
35 которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: (aiōn g165)
а сподобившиеся достигнуть того века и воскресения из мертвых ни женятся, ни замуж не выходят, (aiōn g165)
36 бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
и умереть уже не могут, ибо они равны Ангелам и суть сыны Божии, будучи сынами воскресения.
37 А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
А что мертвые воскреснут, и Моисей показал при купине, когда назвал Господа Богом Авраама и Богом Исаака и Богом Иакова.
38 Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть.
Бог же не есть Бог мертвых, но живых, ибо у Него все живы.
39 Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
На это некоторые из книжников сказали: Учитель! Ты хорошо сказал.
40 І більш не сьміли питати Його нї про що.
И уже не смели спрашивать Его ни о чем. Он же сказал им:
41 Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
как говорят, что Христос есть Сын Давидов,
42 А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене,
а сам Давид говорит в книге псалмов: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня,
43 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих?
44 Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
Итак, Давид Господом называет Его; как же Он Сын ему?
45 Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
И когда слушал весь народ, Он сказал ученикам Своим:
46 Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
остерегайтесь книжников, которые любят ходить в длинных одеждах и любят приветствия в народных собраниях, председания в синагогах и предвозлежания на пиршествах,
47 що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
которые поедают домы вдов и лицемерно долго молятся; они примут тем большее осуждение.
