Від Луки 20
1 І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
On one of those days, as he was teaching the people in the temple and preaching the Good News, the priests and scribes came to him with the elders.
2 і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
They asked him, “Tell us: by what authority do you do these things? Or who is giving you this authority?”
3 Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені:
He answered them, “I also will ask you one question. Tell me:
4 Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей?
the baptism of John, was it from heaven, or from men?”
5 Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
They reasoned with themselves, saying, “If we say, ‘From heaven,’ he will say, ‘Why didn’t you believe him?’
6 Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
But if we say, ‘From men,’ all the people will stone us, for they are persuaded that John was a prophet.”
7 І відказали, що не знають, звідкіля.
They answered that they didn’t know where it was from.
8 А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
Jesus said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.”
9 Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час.
He began to tell the people this parable: “A man planted a vineyard and rented it out to some farmers, and went into another country for a long time.
10 І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні.
At the proper season, he sent a servant to the farmers to collect his share of the fruit of the vineyard. But the farmers beat him and sent him away empty.
11 І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні,
He sent yet another servant, and they also beat him and treated him shamefully, and sent him away empty.
12 І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
He sent yet a third, and they also wounded him and threw him out.
13 Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
The lord of the vineyard said, ‘What shall I do? I will send my beloved son. It may be that seeing him, they will respect him.’
14 Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
“But when the farmers saw him, they reasoned among themselves, saying, ‘This is the heir. Come, let’s kill him, that the inheritance may be ours.’
15 І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
Then they threw him out of the vineyard and killed him. What therefore will the lord of the vineyard do to them?
16 Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
He will come and destroy these farmers, and will give the vineyard to others.” When they heard that, they said, “May that never be!”
17 Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла?
But he looked at them and said, “Then what is this that is written, ‘The stone which the builders rejected was made the chief cornerstone’?
18 Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
Everyone who falls on that stone will be broken to pieces, but it will crush whomever it falls on to dust.”
19 І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав.
The chief priests and the scribes sought to lay hands on him that very hour, but they feared the people—for they knew he had spoken this parable against them.
20 І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.
They watched him and sent out spies, who pretended to be righteous, that they might trap him in something he said, so as to deliver him up to the power and authority of the governor.
21 І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш.
They asked him, “Teacher, we know that you say and teach what is right, and aren’t partial to anyone, but truly teach the way of God.
22 Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
Is it lawful for us to pay taxes to Caesar, or not?”
23 Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте?
But he perceived their craftiness, and said to them, “Why do you test me?
24 Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве.
Show me a denarius. Whose image and inscription are on it?” They answered, “Caesar’s.”
25 Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
He said to them, “Then give to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”
26 І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
They weren’t able to trap him in his words before the people. They marveled at his answer and were silent.
27 Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його,
Some of the Sadducees came to him, those who deny that there is a resurrection.
28 говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
They asked him, “Teacher, Moses wrote to us that if a man’s brother dies having a wife, and he is childless, his brother should take the wife and raise up children for his brother.
29 Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний.
There were therefore seven brothers. The first took a wife, and died childless.
30 І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний.
The second took her as wife, and he died childless.
31 І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали.
The third took her, and likewise the seven all left no children, and died.
32 Опісля ж усїх умерла й жінка.
Afterward the woman also died.
33 Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку.
Therefore in the resurrection whose wife of them will she be? For the seven had her as a wife.”
Jesus said to them, “The children of this age marry and are given in marriage. (aiōn g165)
35 которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: (aiōn g165)
But those who are considered worthy to attain to that age and the resurrection from the dead neither marry nor are given in marriage. (aiōn g165)
36 бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
For they can’t die any more, for they are like the angels and are children of God, being children of the resurrection.
37 А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
But that the dead are raised, even Moses showed at the bush, when he called the Lord ‘The God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.’
38 Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть.
Now he is not the God of the dead, but of the living, for all are alive to him.”
39 Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
Some of the scribes answered, “Teacher, you speak well.”
40 І більш не сьміли питати Його нї про що.
They didn’t dare to ask him any more questions.
41 Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
He said to them, “Why do they say that the Christ is David’s son?
42 А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене,
David himself says in the book of Psalms, ‘The Lord said to my Lord, “Sit at my right hand,
43 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
until I make your enemies the footstool of your feet.”’
44 Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
“David therefore calls him Lord, so how is he his son?”
45 Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
In the hearing of all the people, he said to his disciples,
46 Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
“Beware of those scribes who like to walk in long robes, and love greetings in the marketplaces, the best seats in the synagogues, and the best places at feasts;
47 що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers. These will receive greater condemnation.”
