Від Луки 19
1 І вийшовши проходив через Єрихон.
Entró y pasó por Jericó.
2 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
Había un hombre llamado Zaqueo. Era un jefe de los recaudadores de impuestos, y era rico.
3 бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту.
Trataba de ver quién era Jesús, y no podía a causa de la multitud, porque era de baja estatura.
4 побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити.
Se adelantó corriendo y se subió a un sicómoro para verlo, pues iba a pasar por allí.
5 як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути.
Cuando Jesús llegó al lugar, levantó la vista y lo vio, y le dijo: “Zaqueo, date prisa en bajar, porque hoy tengo que quedarme en tu casa.”
6 І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи.
Él se apresuró, bajó y lo recibió con alegría.
7 І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
Al verlo, todos murmuraron, diciendo: “Ha entrado a hospedarse con un hombre que es pecador.”
8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо.
Zaqueo se puso en pie y dijo al Señor: “Mira, Señor, la mitad de mis bienes la doy a los pobres. Si a alguien le he exigido algo injustamente, le devuelvo cuatro veces más”.
9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
Jesús le dijo: “Hoy ha llegado la salvación a esta casa, porque también él es hijo de Abraham.
10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
Porque el Hijo del Hombre ha venido a buscar y a salvar lo que se había perdido”.
11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
Al oír estas cosas, prosiguió y contó una parábola, porque estaba cerca de Jerusalén, y ellos suponían que el Reino de Dios se revelaría inmediatamente.
12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
Dijo, pues: “Cierto noble se fue a un país lejano para recibir para sí un reino y regresar.
13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
Llamó a diez siervos suyos y les dio diez monedas de mina, y les dijo: “Ocúpense de los negocios hasta que yo llegue”.
14 Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами.
Pero sus ciudadanos lo odiaban y enviaron un enviado tras él, diciendo: ‘No queremos que este hombre reine sobre nosotros.’
15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
“Cuando regresó de nuevo, habiendo recibido el reino, mandó llamar a estos siervos, a los que había dado el dinero, para que supiera lo que habían ganado haciendo negocios.
16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
El primero se presentó ante él, diciendo: “Señor, tu mina ha hecho diez minas más”.
17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
“Le dijo: “¡Bien hecho, buen siervo! Porque has sido hallado fiel con muy poco, tendrás autoridad sobre diez ciudades’.
18 І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин.
“El segundo vino diciendo: ‘Tu mina, Señor, ha hecho cinco minas’.
19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
“Entonces le dijo: ‘Y tú vas a estar sobre cinco ciudades’.
20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
Vino otro diciendo: ‘Señor, he aquí tu mina, que yo guardaba en un pañuelo,
21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв.
pues te temía, porque eres un hombre exigente. Recoges lo que no pusiste, y cosechas lo que no sembraste’.
22 Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
“Le dijo: ‘¡De tu propia boca te juzgaré, siervo malvado! Sabías que soy un hombre exigente, que tomo lo que no dejé y cosecho lo que no sembré.
23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його.
Entonces, ¿por qué no depositaste mi dinero en el banco, y al llegar yo, podría haber ganado intereses por él?’
24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
Y dijo a los que estaban allí: ‘Quitadle la mina y dadla al que tiene las diez minas’.
25 І казали йому: Пане, має десять мин.
“Le dijeron: ‘¡Señor, tiene diez minas!
26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него.
‘Porque yo os digo que a todo el que tiene, se le dará más; pero al que no tiene, se le quitará hasta lo que tiene.
27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною.
Pero traed aquí a esos enemigos míos que no querían que reinara sobre ellos, y matadlos delante de mí.’”
28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
Dicho esto, siguió adelante, subiendo a Jerusalén.
29 І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
Cuando se acercó a Betfagé y a Betania, en el monte que se llama del Olivar, envió a dos de sus discípulos,
30 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть.
diciendo: “Id a la aldea del otro lado, en la que, al entrar, encontraréis un pollino atado, en el que nadie se ha sentado jamás. Desátenlo y tráiganlo.
31 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
Si alguien os pregunta: “¿Por qué lo desatáis el pollino?”, decidle: “El Señor lo necesita”.”
32 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
Los enviados se fueron y encontraron las cosas tal como él les había dicho.
33 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
Mientras desataban el potro, sus dueños les dijeron: “¿Por qué desatáis el potro?”.
34 Вони ж сказали: Господеві його треба.
Ellos respondieron: “El Señor lo necesita”.
35 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
Entonces se lo llevaron a Jesús. Echaron sus mantos sobre el pollino y sentaron a Jesús sobre ellos.
36 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі.
Mientras él iba, extendieron sus mantos en el camino.
37 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
Cuando ya se acercaba, al bajar del Monte de los Olivos, toda la multitud de los discípulos comenzó a alegrarse y a alabar a Dios a gran voz por todas las maravillas que habían visto,
38 говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
diciendo: “¡Bendito el Rey que viene en nombre del Señor! Paz en el cielo y gloria en las alturas”.
39 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
Algunos fariseos de la multitud le dijeron: “Maestro, reprende a tus discípulos”.
40 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
Él les respondió: “Os digo que si éstos callaran, las piedras gritarían”.
41 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
Cuando se acercó, vio la ciudad y lloró por ella,
42 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
diciendo: “¡Si tú, incluso tú, hubieras sabido hoy las cosas que pertenecen a tu paz! Pero ahora están ocultas a tus ojos.
43 Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
Porque vendrán días en que tus enemigos levantarán una barricada contra ti, te rodearán, te cercarán por todos lados,
44 І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
y te derribarán a ti y a tus hijos dentro de ti. No dejarán en ti una piedra sobre otra, porque no conociste el tiempo de tu visitación”.
45 І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
Entró en el templo y comenzó a expulsar a los que compraban y vendían en él,
46 глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
diciéndoles: “Está escrito: “Mi casa es una casa de oración”, pero vosotros la habéis convertido en una “cueva de ladrones”.”
47 І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
Cada día enseñaba en el templo, pero los jefes de los sacerdotes, los escribas y los principales hombres del pueblo trataban de matarle.
48 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи.
No hallaban como hacerlo, porque todo el pueblo se aferraba a cada palabra que él decía.
