Від Луки 19
1 І вийшовши проходив через Єрихон.
Et ingressus perambulabat Iericho.
2 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
Et ecce vir nomine Zachæus: et hic princeps erat publicanorum, et ipse dives:
3 бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту.
et quærebat videre Iesum, quis esset: et non poterat præ turba, quia statura pusillus erat.
4 побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити.
Et præcurrens ascendit in arborem sycomorum ut videret eum: quia inde erat transiturus.
5 як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути.
Et cum venisset ad locum, suspiciens Iesus vidit illum, et dixit ad eum: Zachæe festinans descende: quia hodie in domo tua oportet me manere.
6 І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи.
Et festinans descendit, et excepit illum gaudens.
7 І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
Et cum viderent omnes, murmurabant, dicentes quod ad hominem peccatorem divertisset.
8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо.
Stans autem Zachæus, dixit ad Dominum: Ecce dimidium bonorum meorum, Domine, do pauperibus: et si quid aliquem defraudavi, reddo quadruplum.
9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
Ait Iesus ad eum: Quia hodie salus domui huic facta est: eo quod et ipse filius sit Abrahæ.
10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
Venit enim Filius hominis quærere, et salvum facere quod perierat.
11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
Hæc illis audientibus adiiciens, dixit parabolam, eo quod esset prope Ierusalem: et quia existimarent quod confestim regnum Dei manifestaretur.
12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
Dixit ergo: Homo quidam nobilis abiit in regionem longinquam accipere sibi regnum, et reverti.
13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
Vocatis autem decem servis suis, dedit eis decem mnas, et ait ad illos: Negotiamini dum venio.
14 Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами.
Cives autem eius oderant eum: et miserunt legationem post illum, dicentes: Nolumus hunc regnare super nos.
15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
Et factum est ut rediret accepto regno: et iussit vocari servos, quibus dedit pecuniam, ut sciret quantum quisque negotiatus esset.
16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
Venit autem primus dicens: Domine, mna tua decem mnas acquisivit.
17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
Et ait illi: Euge bone serve, quia in modico fuisti fidelis, eris potestatem habens super decem civitates.
18 І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин.
Et alter venit, dicens: Domine, mna tua fecit quinque mnas.
19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
Et huic ait: Et tu esto super quinque civitates.
20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
Et alter venit, dicens: Domine, ecce mna tua, quam habui repositam in sudario:
21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв.
timui enim te, quia homo austerus es: tollis quod non posuisti, et metis quod non seminasti.
22 Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
Dicit ei: De ore tuo te iudico serve nequam. Sciebas quod ego homo austerus sum, tollens quod non posui, et metens quod non seminavi:
23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його.
et quare non dedisti pecuniam meam ad mensam, ut ego veniens cum usuris utique exegissem illam?
24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
Et astantibus dixit: Auferte ab illo mnam, et date illi, qui decem mnas habet.
25 І казали йому: Пане, має десять мин.
Et dixerunt ei: Domine, habet decem mnas.
26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него.
Dico autem vobis, quia omni habenti dabitur, et abundabit: ab eo autem, qui non habet, et quod habet auferetur ab eo.
27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною.
Verumtamen inimicos meos illos, qui noluerunt me regnare super se, adducite huc: et interficite ante me.
28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
Et his dictis, præcedebat ascendens Ierosolymam.
29 І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
Et factum est, cum appropinquasset ad Bethphage, et Bethaniam ad montem, qui vocatur Oliveti, misit duos discipulos suos,
30 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть.
dicens: Ite in castellum, quod contra est: in quod introeuntes, invenietis pullum asinæ alligatum, cui nemo umquam hominum sedit: solvite illum, et adducite.
31 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
Et si quis vos interrogaverit: Quare solvitis? sic dicetis ei: Quia Dominus operam eius desiderat.
32 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
Abierunt autem qui missi erant: et invenerunt, sicut dixit illis, stantem pullum.
33 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
Solventibus autem illis pullum, dixerunt domini eius ad illos: Quid solvitis pullum?
34 Вони ж сказали: Господеві його треба.
At illi dixerunt: Quia Dominus eum necessarium habet.
35 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
Et duxerunt illum ad Iesum. Et iacentes vestimenta sua supra pullum, imposuerunt Iesum.
36 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі.
Eunte autem illo, substernebant vestimenta sua in via.
37 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
Et cum appropinquaret iam ad descensum Montis Oliveti, cœperunt omnes turbæ discipulorum gaudentes laudare Deum voce magna super omnibus, quas viderant, virtutibus,
38 говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
dicentes: Benedictus, qui venit rex in nomine Domini! Pax in cælo, et gloria in excelsis!
39 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
Et quidam Pharisæorum de turbis, dixerunt ad illum: Magister, increpa discipulos tuos.
40 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
Quibus ipse ait: Dico vobis, quia si hi tacuerint, lapides clamabunt.
41 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
Et ut appropinquavit, videns civitatem flevit super illam, dicens:
42 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
Quia si cognovisses et tu, et quidem in hac die tua, quæ ad pacem tibi, nunc autem abscondita sunt ab oculis tuis.
43 Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
Quia venient dies in te: et circumdabunt te inimici tui vallo, et circumdabunt te: et coangustabunt te undique:
44 І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
et ad terram prosternent te, et filios tuos, qui in te sunt, et non relinquent in te lapidem super lapidem: eo quod non cognoveris tempus visitationis tuæ.
45 І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
Et ingressus in templum, cœpit eiicere vendentes in illo, et ementes,
46 глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
dicens illis: Scriptum est: Quia domus mea domus orationis est. Vos autem fecistis illam speluncam latronum.
47 І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
Et erat docens quotidie in templo. Principes autem sacerdotum, et scribæ, et princeps plebis quærebant illum perdere:
48 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи.
et non inveniebant quid facerent illi. Omnis enim populus suspensus erat, audiens illum.
