Від Луки 19
1 І вийшовши проходив через Єрихон.
And having entered, he was passing through Jericho,
2 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
and lo, a man, by name called Zaccheus, and he was a chief tax-gatherer, and he was rich,
3 бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту.
and he was seeking to see Jesus, who he is, and was not able for the multitude, because in stature he was small,
4 побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити.
and having run forward before, he went up on a sycamore, that he may see him, because through that [way] he was about to pass by.
5 як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути.
And as Jesus came up to the place, having looked up, he saw him, and said unto him, 'Zaccheus, having hastened, come down, for to-day in thy house it behoveth me to remain;'
6 І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи.
and he having hastened did come down, and did receive him rejoicing;
7 І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
and having seen [it], they were all murmuring, saying — 'With a sinful man he went in to lodge!'
8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо.
And Zaccheus having stood, said unto the Lord, 'Lo, the half of my goods, sir, I give to the poor, and if of any one anything I did take by false accusation, I give back fourfold.'
9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
And Jesus said unto him — 'To-day salvation did come to this house, inasmuch as he also is a son of Abraham;
10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
for the Son of Man came to seek and to save the lost.'
11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
And while they are hearing these things, having added he spake a simile, because of his being nigh to Jerusalem, and of their thinking that the reign of God is about presently to be made manifest.
12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
He said therefore, 'A certain man of birth went on to a far country, to take to himself a kingdom, and to return,
13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
and having called ten servants of his own, he gave to them ten pounds, and said unto them, Do business — till I come;
14 Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами.
and his citizens were hating him, and did send an embassy after him, saying, We do not wish this one to reign over us.
15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
'And it came to pass, on his coming back, having taken the kingdom, that he commanded these servants to be called to him, to whom he gave the money, that he might know what any one had done in business.
16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
'And the first came near, saying, Sir, thy pound did gain ten pounds;
17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
and he said to him, Well done, good servant, because in a very little thou didst become faithful, be having authority over ten cities.
18 І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин.
'And the second came, saying, Sir, thy pound made five pounds;
19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
and he said also to this one, And thou, become thou over five cities.
20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
'And another came, saying, Sir, lo, thy pound, that I had lying away in a napkin;
21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв.
for I was afraid of thee, because thou art an austere man; thou takest up what thou didst not lay down, and reapest what thou didst not sow.
22 Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
'And he saith to him, Out of thy mouth I will judge thee, evil servant: thou knewest that I am an austere man, taking up what I did not lay down, and reaping what I did not sow!
23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його.
and wherefore didst thou not give my money to the bank, and I, having come, with interest might have received it?
24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
'And to those standing by he said, Take from him the pound, and give to him having the ten pounds —
25 І казали йому: Пане, має десять мин.
(and they said to him, Sir, he hath ten pounds) —
26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него.
for I say to you, that to every one having shall be given, and from him not having, also what he hath shall be taken from him,
27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною.
but those my enemies, who did not wish me to reign over them, bring hither and slay before me.'
28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
And having said these things, he went on before, going up to Jerusalem.
29 І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
And it came to pass, as he came nigh to Bethphage and Bethany, unto the mount called of the Olives, he sent two of his disciples,
30 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть.
having said, Go away to the village over-against, in which, entering into, ye shall find a colt bound, on which no one of men did ever sit, having loosed it, bring [it];
31 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
and if any one doth question you, Wherefore do ye loose [it]? thus ye shall say to him — The Lord hath need of it.'
32 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
And those sent, having gone away, found according as he said to them,
33 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
and while they are loosing the colt, its owners said unto them, 'Why loose ye the colt?'
34 Вони ж сказали: Господеві його треба.
and they said, 'The Lord hath need of it;'
35 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
and they brought it unto Jesus, and having cast their garments upon the colt, they did set Jesus upon it.
36 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі.
And as he is going, they were spreading their garments in the way,
37 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
and as he is coming nigh now, at the descent of the mount of the Olives, the whole multitude of the disciples began rejoicing to praise God with a great voice for all the mighty works they had seen,
38 говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
saying, 'blessed [is] he who is coming, a king in the name of the Lord; peace in heaven, and glory in the highest.'
39 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
And certain of the Pharisees from the multitude said unto him, 'Teacher, rebuke thy disciples;'
40 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
and he answering said to them, 'I say to you, that, if these shall be silent, the stones will cry out!'
41 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
And when he came nigh, having seen the city, he wept over it,
42 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
saying — 'If thou didst know, even thou, at least in this thy day, the things for thy peace; but now they were hid from thine eyes.
43 Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
'Because days shall come upon thee, and thine enemies shall cast around thee a rampart, and compass thee round, and press thee on every side,
44 І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
and lay thee low, and thy children within thee, and they shall not leave in thee a stone upon a stone, because thou didst not know the time of thy inspection.'
45 І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
And having entered into the temple, he began to cast forth those selling in it, and those buying,
46 глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
saying to them, 'It hath been written, My house is a house of prayer — but ye made it a den of robbers.'
47 І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
And he was teaching daily in the temple, but the chief priests and the scribes were seeking to destroy him — also the chiefs of the people —
48 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи.
and they were not finding what they shall do, for all the people were hanging on him, hearing him.
