Від Луки 19
1 І вийшовши проходив через Єрихон.
And as Jesus entered and passed through Jericho,
2 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
there was a certain man, whose name was Zaccheus, who was rich, and chief of the publicans;
3 бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту.
and he wished to see Jesus, who he was; and could not, on account of the crowd; because Zaccheus was small in stature.
4 побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити.
And he ran forward of Jesus, and climbed a wild fig-tree, in order to see him; for he was to pass that way.
5 як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути.
And when Jesus came to the place, he saw him, and said to him: Make haste and come down, Zaccheus; for I must be at thy house to-day.
6 І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи.
And he hastened, and came down, and received him with gladness.
7 І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
And when they all saw it, they murmured, and said: He hath gone in to be guest with a man that is a sinner.
8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо.
And Zaccheus stood up, and said to Jesus: Behold, my Lord, the half of my riches I give to the poor; and to every man, whom I have wronged in any thing, I restore fourfold.
9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
Jesus said to him: This day, life is to this house; for he also is a son of Abraham.
10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
For the Son of man came, to seek and to vivify that which was lost.
11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
And when they heard these things, he proceeded to utter a similitude; because he was near to Jerusalem, and they supposed that the kingdom of God was to be soon developed.
12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
And he said: A certain man of high birth was going to a distant place, to obtain royalty, and return again.
13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
And he called his ten servants, and gave them ten pounds: and he said to them, Traffic until I come.
14 Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами.
But the inhabitants of his city hated him; and they sent envoys after him, saying: We wish this man not to reign over us.
15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
And when he had obtained the royalty, and had returned, he commanded those servants to be called, to whom he had committed his money; that he might know what each of them had gained by trading.
16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
And the first came, and said: My Lord, thy pound hath gained ten pounds.
17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
He said to him: Well done, good servant! As thou hast been faithful over a little, thou shalt have authority over ten towns.
18 І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин.
And the second came, and said: My lord, thy pound hath produced five pounds.
19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
He said likewise to him: Thou also shalt have authority over five towns.
20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
And another came, and said: My lord, lo, this is thy pound, which hath been with me, laid up in fine linen.
21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв.
For I was afraid of thee, because thou art a hard man, and takest up that which thou layedst not down, and reapest that which thou sowedst not.
22 Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
He said to him: Out of thy own mouth will I judge thee, thou evil servant. Thou knewest me, that I am a hard man, and that I take up what I laid not down, and reap what I sowed not!
23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його.
Why didst thou not put my money into the broker's hands, that when I came, I might have demanded it with interest?
24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
And he said to them that stood before him: Take from him the pound, and give it to him with whom are the ten pounds.
25 І казали йому: Пане, має десять мин.
They say to him: Our lord, there are with him ten pounds.
26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него.
He said to them: I tell you, that to every one that hath, will be given; and from him that hath not, even what he hath will be taken away.
27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною.
But as for those my enemies, who would not have me to reign over them, bring them and slay them before me.
28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
And when Jesus had spoken these things, he went forward, to go to Jerusalem.
29 І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
And when he arrived at Bethphage and Bethany, near to the mount called the place of Olives, he sent two of his disciples,
30 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть.
and said to them: Go ye to the village that is over against us, and as ye enter it, ye will find a colt tied, on which no man ever rode; loose him and bring him.
31 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
And if any man ask you, Why do ye loose him? say to him: Our Lord needeth him.
32 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
And they went who were sent, and they found, as he said to them.
33 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
And as they loosed the colt, the owner of him said to them: Why do ye loose that colt?
34 Вони ж сказали: Господеві його треба.
And they said: Because our Lord needeth him.
35 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
And they brought him to Jesus. And they cast their garments upon the colt, and set Jesus upon him.
36 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі.
And as he went, they spread their garments in the way.
37 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
And when he came near to the descent of the place of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice, and to praise God, with a loud voice, for all the mighty deeds which they had seen.
38 говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
And they said: Blessed be the king, that cometh in the name of the Lord: peace in heaven, and glory on high.
39 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
And some of the Pharisees from among the crowd, said to him: Rabbi, rebuke thy disciples.
40 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
He said to them: I tell you, that, if these should be silent, the stones would cry out.
41 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
And as he drew near, and beheld the city, he wept over it:
42 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
and said: O, hadst thou known the things that are of thy peace, at least in this thy day: but now they are hidden from thy eyes.
43 Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
For the days will come upon thee, when thy enemies will encompass thee, and besiege thee on every side.
44 І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
And they will destroy thee, and thy children within thee; and will not leave in thee one stone upon another; because thou knewest not the time of thy visitation.
45 І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
And when he entered the temple, he began to expel those who bought and sold in it.
46 глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
And he said to them: It is written, My house is a house of prayer; but ye have made it a den of robbers.
47 І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
And he taught daily in the temple: and the chief priests and Scribes and Elders of the people, sought to destroy him.
48 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи.
But they found not, what they could do to him; for all the people hung upon him to hear him.
