Від Луки 19
1 І вийшовши проходив через Єрихон.
And [Jesus] entered and passed through Jericho.
2 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
And, behold, [there was] a man named Zacchæus, which was the chief among the publicans, and he was rich.
3 бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту.
And he sought to see Jesus who he was; and could not for the press, because he was little of stature.
4 побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити.
And he ran before, and climbed up into a sycomore tree to see him: for he was to pass that [way].
5 як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути.
And when Jesus came to the place, he looked up, and saw him, and said unto him, Zacchæus, make haste, and come down; for to day I must abide at thy house.
6 І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи.
And he made haste, and came down, and received him joyfully.
7 І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
And when they saw [it], they all murmured, saying, That he was gone to be guest with a man that is a sinner.
8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо.
And Zacchæus stood, and said unto the Lord; Behold, Lord, the half of my goods I give to the poor; and if I have taken any thing from any man by false accusation, I restore [him] fourfold.
9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
And Jesus said unto him, This day is salvation come to this house, forsomuch as he also is a son of Abraham.
10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
For the Son of man is come to seek and to save that which was lost.
11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
And as they heard these things, he added and spake a parable, because he was nigh to Jerusalem, and because they thought that the kingdom of God should immediately appear.
12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
He said therefore, A certain nobleman went into a far country to receive for himself a kingdom, and to return.
13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
And he called his ten servants, and delivered them ten pounds, and said unto them, Occupy till I come.
14 Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами.
But his citizens hated him, and sent a message after him, saying, We will not have this [man] to reign over us.
15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
And it came to pass, that when he was returned, having received the kingdom, then he commanded these servants to be called unto him, to whom he had given the money, that he might know how much every man had gained by trading.
16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
Then came the first, saying, Lord, thy pound hath gained ten pounds.
17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
And he said unto him, Well, thou good servant: because thou hast been faithful in a very little, have thou authority over ten cities.
18 І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин.
And the second came, saying, Lord, thy pound hath gained five pounds.
19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
And he said likewise to him, Be thou also over five cities.
20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
And another came, saying, Lord, behold, [here is] thy pound, which I have kept laid up in a napkin:
21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв.
For I feared thee, because thou art an austere man: thou takest up that thou layedst not down, and reapest that thou didst not sow.
22 Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
And he saith unto him, Out of thine own mouth will I judge thee, [thou] wicked servant. Thou knewest that I was an austere man, taking up that I laid not down, and reaping that I did not sow:
23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його.
Wherefore then gavest not thou my money into the bank, that at my coming I might have required mine own with usury?
24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
And he said unto them that stood by, Take from him the pound, and give [it] to him that hath ten pounds.
25 І казали йому: Пане, має десять мин.
(And they said unto him, Lord, he hath ten pounds.)
26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него.
For I say unto you, That unto every one which hath shall be given; and from him that hath not, even that he hath shall be taken away from him.
27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною.
But those mine enemies, which would not that I should reign over them, bring hither, and slay [them] before me.
28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
And when he had thus spoken, he went before, ascending up to Jerusalem.
29 І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
And it came to pass, when he was come nigh to Bethphage and Bethany, at the mount called [the mount] of Olives, he sent two of his disciples,
30 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть.
Saying, Go ye into the village over against [you]; in the which at your entering ye shall find a colt tied, whereon yet never man sat: loose him, and bring [him hither].
31 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
And if any man ask you, Why do ye loose [him]? thus shall ye say unto him, Because the Lord hath need of him.
32 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
And they that were sent went their way, and found even as he had said unto them.
33 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
And as they were loosing the colt, the owners thereof said unto them, Why loose ye the colt?
34 Вони ж сказали: Господеві його треба.
And they said, The Lord hath need of him.
35 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
And they brought him to Jesus: and they cast their garments upon the colt, and they set Jesus thereon.
36 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі.
And as he went, they spread their clothes in the way.
37 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
And when he was come nigh, even now at the descent of the mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice for all the mighty works that they had seen;
38 говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
Saying, Blessed [be] the King that cometh in the name of the Lord: peace in heaven, and glory in the highest.
39 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
And some of the Pharisees from among the multitude said unto him, Master, rebuke thy disciples.
40 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
And he answered and said unto them, I tell you that, if these should hold their peace, the stones would immediately cry out.
41 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
And when he was come near, he beheld the city, and wept over it,
42 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
Saying, If thou hadst known, even thou, at least in this thy day, the things [which belong] unto thy peace! but now they are hid from thine eyes.
43 Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
For the days shall come upon thee, that thine enemies shall cast a trench about thee, and compass thee round, and keep thee in on every side,
44 І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
And shall lay thee even with the ground, and thy children within thee; and they shall not leave in thee one stone upon another; because thou knewest not the time of thy visitation.
45 І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
And he went into the temple, and began to cast out them that sold therein, and them that bought;
46 глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
Saying unto them, It is written, My house is the house of prayer: but ye have made it a den of thieves.
47 І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
And he taught daily in the temple. But the chief priests and the scribes and the chief of the people sought to destroy him,
48 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи.
And could not find what they might do: for all the people were very attentive to hear him.
