Від Луки 18
1 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
Les narró también una parábola con respecto a la necesidad de hablar ellos siempre con Dios y no desmayar:
2 глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
Había un juez en una ciudad que no temía a Dios ni respetaba a hombre.
3 Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
Había también una viuda en aquella ciudad que iba ante él y decía: Hazme justicia contra mi oponente.
4 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
No quería por un tiempo, pero después de esto se dijo: Aunque no temo a Dios, ni respeto a hombre,
5 то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
por cuanto esta viuda me causa molestia, le haré justicia, no sea que al venir de continuo me agote la paciencia.
6 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
Y dijo el Señor: Oigan al juez injusto.
7 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
¿Dios de ningún modo hará la justicia a sus escogidos que claman a Él día y noche? ¿Demorará en responderles?
8 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
Les digo que con prontitud les hará justicia. Pero cuando el Hijo del Hombre venga, ¿hallará la fe en la tierra?
9 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
Narró esta parábola a unos que confiaban en ellos mismos como justos y menospreciaban a los demás:
10 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
Dos hombres subieron al Templo a hablar con Dios: el uno fariseo y el otro publicano.
11 фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
El fariseo se puso en pie y hablaba consigo mismo: Dios, te doy gracias porque no soy como los demás hombres: ladrones, injustos, adúlteros, ni aun como este publicano.
12 Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
Ayuno dos veces [por] semana y doy diezmo de todo lo que me gano.
13 А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
Pero el publicano, situado lejos, no quería ni aun levantar los ojos al cielo, sino golpeaba su pecho y decía: ¡Dios, compadécete de mí, pecador!
14 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
Les digo que éste bajó a su casa justificado y no el otro, porque todo el que se enaltece será humillado, y el que se humilla será enaltecido.
15 Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
Le presentaban también los niños para que los tocara. Al ver esto, los discípulos los reprendían.
16 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
Pero Jesús los llamó y les dijo: Dejen que los niños vengan a Mí, y no se lo impidan, porque de ellos es el reino de Dios.
17 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
En verdad les digo: El que no reciba el reino de Dios como un niño, que de ningún modo entre en él.
18 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166)
Un dignatario le preguntó: Maestro bueno, ¿qué hago para heredar [la] vida eterna? (aiōnios g166)
19 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
Jesús le preguntó: ¿Por qué me llamas bueno? Nadie es bueno, sino uno solo: Dios.
20 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
Sabes los Mandamientos: No adulteres, no asesines, no robes, no des falso testimonio, honra a tu padre y a tu madre.
21 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
Y él respondió: Todo esto guardé desde [la] juventud.
22 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
Cuando Jesús lo oyó le dijo: Aún te falta uno: Vende todo lo que tienes. Repártelo a los pobres y tendrás un tesoro en [el] cielo. Y ven, sígueme.
23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
Cuando oyó esto se entristeció profundamente porque era muy rico.
24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
Jesús lo miró y dijo: ¡Cuán difícilmente entran los ricos en el reino de Dios!
25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
Es más fácil pasar un camello por un ojo de aguja que entrar un rico en el reino de Dios.
26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
Entonces los que lo oyeron le preguntaron: ¿Quién puede ser salvo?
27 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
Y Él respondió: Lo imposible para [los] hombres es posible para Dios.
28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
Luego Pedro le dijo: Mira: Nosotros dejamos todo y te seguimos.
29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
Entonces Él les contestó: En verdad les digo que nadie hay que deje casa, esposa, hermanos, padres o hijos por causa del reino de Dios
31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
[Jesús] tomó consigo a los 12 y les dijo: Miren, subimos a Jerusalén. Se cumplirán todas las cosas que fueron escritas por los profetas con respecto al Hijo del Hombre.
32 Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
Porque será entregado a los gentiles, ridiculizado, maltratado, escupido,
33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
y después de azotarlo, lo asesinarán. Pero al tercer día será resucitado.
34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
Ellos nada de esto entendieron. Esta Palabra era oculta de ellos. No entendían lo que se les decía.
35 Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
Cuando [Él] se acercó a Jericó, un ciego estaba sentado junto al camino y mendigaba.
36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
Al oír que pasaba una multitud, preguntaba qué sería aquello,
37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
y le informaron: Que viene Jesús el Nazareno.
38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
Entonces gritó: ¡Jesús, Hijo de David, ten misericordia de mí!
39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
Y los que iban delante lo reprendían para que callara. Pero él gritaba mucho más: ¡Hijo de David, ten misericordia de mí!
40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
Entonces Jesús se detuvo y pidió que se lo trajeran. Cuando se acercó, le preguntó:
41 глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
¿Qué quieres que te haga? Y él contestó: Señor, que vea.
42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
Jesús le ordenó: Ve. Tu fe te salvó.
43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
Al instante vio. Lo seguía y glorificaba a Dios. Cuando todo el pueblo lo vio, alabó a Dios.
