Від Луки 18
1 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
Jesus les contó este relato para animarlos a orar en todo momento y no rendirse:
2 глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
“Había un juez en cierta ciudad que no tenía respeto por Dios ni se interesaba por nadie”, explicó Jesús.
3 Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
“En esa misma ciudad vivía una viuda que iba una y otra vez ante el juez y le decía; ‘¡Haz justicia en mi caso contra mi enemigo!’
4 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
Por cierto tiempo él no quiso hacer nada al respecto, pero finalmente pensó para sí: ‘Aunque yo no temo a Dios ni me preocupo por nadie,
5 то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
esta mujer es tan fastidiosa que me encargaré de que se haga justicia con ella. Así no me molestará más viniendo a verme tan seguido’.
6 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
“Escuchen lo que hasta un juez injusto decidió”, dijo el Señor.
7 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
“¿No creen que Dios se encargará de que se haga justicia con su pueblo, que clama a Él de día y de noche? ¿Creen que Dios los hará esperar?
8 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
No. Les aseguro que Él les hará justicia con prontitud. Sin embargo, cuando el Hijo del hombre venga, ¿encontrará personas en la tierra que tengan fe en él?”
9 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
También les contó este relato referente a aquellos que están seguros de que viven correctamente y menosprecian a todos los demás:
10 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
“Había dos hombres orando en el Templo. Uno de ellos era un Fariseo, y el otro era un recaudador de impuestos.
11 фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
El Fariseo estaba en pie y oraba, diciendo: ‘Dios, te agradezco porque no soy como otras personas, como los ladrones o criminales, adúlteros, o incluso como este recaudador de impuestos.
12 Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
Yo ayuno dos veces a la semana, y pago el diezmo de mi salario’.
13 А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
“Pero el recaudador de impuestos se quedó a la distancia. Ni siquiera era capaz de mirar al cielo. En lugar de ello golpeaba su pecho y oraba: ‘Dios, por favor, ten misericordia de mí. Soy un pecador’.
14 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
“Les aseguro, que este hombre se fue a su casa justificado ante los ojos de Dios y no el otro. Porque los que se exaltan serán humillados, pero los que se humillan serán exaltados”.
15 Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
Y algunos padres trajeron a sus hijos donde Jesús para que los tocara y los bendijera. Cuando los discípulos vieron lo que sucedía, trataron de detenerlos.
16 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
Pero Jesús llamó a los niños hacia él. “Dejen que los niños vengan a mí”, dijo. “No se lo impidan, porque el reino de Dios le pertenece a los que son como ellos.
17 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
Les digo la verdad: quien no recibe el reino de Dios como lo hace un niño, nunca entrará a él”.
18 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166)
Uno de los líderes religiosos se acercó a Jesús y le preguntó: “Maestro bueno, ¿qué debo hacer para heredar la vida eterna?” (aiōnios g166)
19 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
“¿Por qué me llamas bueno?” respondió Jesús. “Nadie es bueno, solo Dios.
20 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
Ya conoces los mandamientos: no cometas adulterio, no mates, no robes, no des falso testimonio, honra a tu padre y a tu madre”.
21 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
“He guardado todos estos mandamientos desde que era joven”, respondió el hombre.
22 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
Cuando Jesús oyó esto, le dijo al hombre: “Aún te falta una cosa. Ve y vende todo lo que tienes, dale el dinero a los pobres, y tendrás tesoro en el cielo. ¡Entonces ven y sígueme!”
23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
Pero cuando el hombre oyó esto se puso muy triste, porque era muy rico.
24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
Cuando vio su reacción, Jesús dijo: “¡Cuán difícil es para los ricos entrar al reino de Dios!
25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
Es más fácil que un camello pase por el ojo de una aguja, que un rico entre en el reino de Dios”.
26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
Los que oyeron esto se preguntaron: “¿Entonces quién podrá salvarse?”
27 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
Jesús respondió: “Lo que es imposible en términos humanos es posible para Dios”.
28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
Pedro dijo: “¡Nosotros lo dejamos todo para seguirte!”
29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
“Les digo la verdad”, les dijo Jesús, “cualquiera que deja atrás su casa, su esposa, hermanos, o hijos por causa del reino de Dios,
31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
Jesús llevó consigo a los doce discípulos aparte, y les dijo: “Vamos hacia Jerusalén, y todo lo que los profetas escribieron sobre el Hijo del hombre, se cumplirá.
32 Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
Él será entregado en manos de los extranjeros; se burlarán de él, lo insultarán y lo escupirán.
33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
Ellos lo azotarán y lo matarán, pero el tercer día, él se levantará otra vez”.
34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
Pero ellos no entendieron nada de lo que Jesús les dijo. El significado de esas cosas estaba oculto para ellos y ellos no entendieron lo que él estaba diciendo.
35 Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
Cuando Jesús se acercaba a Jericó, estaba un hombre ciego sentado y pidiendo limosna junto al camino.
36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
Este hombre escuchó la multitud que pasaba, así que preguntó qué estaba pasando.
37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
Y ellos le dijeron: “Está pasando Jesús de Nazaret”.
38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
Entonces él gritó: “¡Jesús, hijo de David, por favor, ten misericordia de mí!”
39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
Y los que estaban frente a la multitud le dijeron que dejara de gritar y se callara, pero lo que hizo el hombre fue gritar más fuerte: “¡Hijo de David, ten misericordia de mí, por favor!”
40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
Jesús se detuvo y les dijo que trajeran al hombre ciego. Cuando vino, Jesús le preguntó:
41 глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
“¿Qué quieres que yo haga por ti?” “Señor, por favor, quiero ver”, le suplicó.
42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
“¡Entonces recibe la vista!” le dijo Jesús. “Tu fe en mí te ha sanado”.
43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
De inmediato el hombre pudo ver. Y seguía a Jesús, alabando a Dios. Todos los que estaban allí y vieron lo que había sucedido también alabaron a Dios.
