Від Луки 18
1 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
E [Jesus] lhes disse também uma parábola [sobre] o dever de sempre orar, e nunca se cansar.
2 глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
Dizendo: Havia um certo juiz em uma cidade, que não temia a Deus, nem respeitava pessoa alguma.
3 Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
Havia também naquela mesma cidade uma certa viúva, e vinha até ele, dizendo: Faze-me justiça com meu adversário.
4 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
E por um [certo] tempo ele não quis; mas depois disto, disse para si: Ainda que eu não tema a Deus, nem respeite pessoa alguma,
5 то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
Porém, porque esta viúva me incomoda, eu lhe farei justiça, para que ela pare de vir me chatear.
6 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
E disse o Senhor: Ouvi o que diz o juiz injusto.
7 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
E Deus não fará justiça para seus escolhidos, que clamam a ele de dia e de noite? Demorará com eles?
8 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
Digo-vos que depressa lhes fará justiça. Porém, quando o Filho do homem vier, por acaso ele achará fé na terra?
9 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
E disse também a uns, que tinham confiança de si mesmos que eram justos, e desprezavam aos outros, esta parábola:
10 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
Dois homens subiram ao Templo para orar, um fariseu, e o outro publicano.
11 фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
O fariseu, estando de pé, orava consigo desta maneira: Ó Deus, eu te agradeço, porque não sou como os outros homens, ladrões, injustos e adúlteros; nem [sou] como este publicano.
12 Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
Jejuo duas vezes por semana, [e] dou dízimo de tudo quanto possuo.
13 А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
E o publicano, estando em pé de longe, nem mesmo queria levantar os olhos ao céu, mas batia em seu peito, dizendo: Ó Deus, tem misericórdia de mim, [que sou] pecador.
14 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
Digo-vos que este desceu mais justificado à sua casa do que aquele outro; porque qualquer que a si mesmo se exalta, será humilhado; e qualquer que a si mesmo se humilha, será exaltado.
15 Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
E traziam-lhe também crianças pequenas, para que as tocasse; e os discípulos, vendo, os repreendiam.
16 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
Mas Jesus, chamando-lhes para si, disse: Deixai as crianças virem a mim, e não as impeçais; porque das tais é o Reino de Deus.
17 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
Em verdade vos digo, que qualquer que não receber o Reino de Deus como criança, não entrará nele.
18 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166)
E um certo líder lhe perguntou, dizendo: Bom mestre, o que tenho que fazer para herdar a vida eterna? (aiōnios g166)
19 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
E Jesus lhe disse: Por que me chamas de bom? Ninguém [é] bom, a não ser um: Deus.
20 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
Tu sabes os mandamentos: não adulterarás, não matarás, não furtarás, não darás falso testemunho, honra a teu pai e a tua mãe.
21 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
E ele disse: Todas estas coisas tenho guardado desde minha juventude.
22 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
Porém Jesus, ouvindo isto, disse-lhe: Ainda uma coisa te falta: vende tudo quanto tens, e reparte-o entre os pobres, e terás um tesouro no céu; e vem, segue-me.
23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
Mas ele, ouvindo isto, ficou muito triste, porque era muito rico.
24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
E vendo Jesus que ele tinha ficado muito triste, disse: Como é difícil os que têm [muitos] bens entrarem no Reino de Deus!
25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
Porque é mais fácil um camelo entrar pelo olho de uma agulha do que um rico entrar no Reino de Deus.
26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
E os que ouviram [isto], disseram: Quem então pode se salvar?
27 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
E ele disse: As coisas que são impossíveis para os seres humanos são possíveis para Deus.
28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
E Pedro disse: Eis que deixamos tudo, e temos te seguido.
29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
E ele lhes disse: Em verdade vos digo, que há ninguém que, tenha deixado casa, ou pais, ou irmãos, ou mulher, ou filhos,
31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
E tomando consigo aos doze, disse-lhes: Eis que estamos subindo a Jerusalém, e se cumprirá no Filho do homem tudo o que [está] escrito pelos profetas.
32 Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
Porque ele será entregue aos gentios, e escarnecido, injuriado e cuspido.
33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
E [depois de] açoitá-lo, o matarão; e ao terceiro dia ressuscitará.
34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
E eles nada entendiam destas coisas; e esta palavra lhes era oculta; e não entendiam o que estava sendo lhes dito.
35 Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
E aconteceu que ele, chegando perto de Jericó, estava um cego sentado junto ao caminho, mendigando.
36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
E este, ouvindo a multidão passar, perguntou: O que era aquilo?
37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
E disseram-lhe que Jesus Nazareno estava passando.
38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
Então clamou, dizendo: Jesus, Filho de Davi, tem misericórdia de mim!
39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
E os que estavam mais a frente o repreendiam, para que calasse; porém ele clamava ainda mais: Filho de Davi, tem misericórdia de mim!
40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
Então Jesus, parando, mandou que o trouxessem para si; e chegando ele, perguntou-lhe,
41 глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
Dizendo: Que queres que eu te faça? E ele disse: Senhor, que eu veja.
42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
E Jesus lhe disse: Vê, tua fé te salvou.
43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
E logo ele viu, e o seguia, glorificando a Deus. E o todo o povo, vendo [isto], dava louvores a Deus.
