Від Луки 18
1 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
He also spoke a parable to them that they must always pray and not give up,
2 глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
saying, “There was a judge in a certain city who didn’t fear God and didn’t respect man.
3 Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
A widow was in that city, and she often came to him, saying, ‘Defend me from my adversary!’
4 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
He wouldn’t for a while; but afterward he said to himself, ‘Though I neither fear God nor respect man,
5 то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
yet because this widow bothers me, I will defend her, or else she will wear me out by her continual coming.’”
6 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
The Lord said, “Listen to what the unrighteous judge says.
7 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
Won’t God avenge his chosen ones who are crying out to him day and night, and yet he exercises patience with them?
8 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
I tell you that he will avenge them quickly. Nevertheless, when the Son of Man comes, will he find faith on the earth?”
9 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
He also spoke this parable to certain people who were convinced of their own righteousness, and who despised all others:
10 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
“Two men went up into the temple to pray; one was a Pharisee, and the other was a tax collector.
11 фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
The Pharisee stood and prayed by himself like this: ‘God, I thank you that I am not like the rest of men: extortionists, unrighteous, adulterers, or even like this tax collector.
12 Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
I fast twice a week. I give tithes of all that I get.’
13 А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
But the tax collector, standing far away, wouldn’t even lift up his eyes to heaven, but beat his chest, saying, ‘God, be merciful to me, a sinner!’
14 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
I tell you, this man went down to his house justified rather than the other; for everyone who exalts himself will be humbled, but he who humbles himself will be exalted.”
15 Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
They were also bringing their babies to him, that he might touch them. But when the disciples saw it, they rebuked them.
16 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
Yeshua summoned them, saying, “Allow the little children to come to me, and don’t hinder them, for God’s Kingdom belongs to such as these.
17 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
Most certainly, I tell you, whoever doesn’t receive God’s Kingdom like a little child, he will in no way enter into it.”
18 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166)
A certain ruler asked him, saying, “Good Rabbi, what shall I do to inherit eternal life?” (aiōnios g166)
19 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
Yeshua asked him, “Why do you call me good? No one is good, except one: God.
20 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
You know the commandments: ‘Don’t commit adultery,’ ‘Don’t murder,’ ‘Don’t steal,’ ‘Don’t give false testimony,’ ‘Honor your father and your mother.’”
21 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
He said, “I have observed all these things from my youth up.”
22 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
When Yeshua heard these things, he said to him, “You still lack one thing. Sell all that you have and distribute it to the poor. Then you will have treasure in heaven; then come, follow me.”
23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
But when he heard these things, he became very sad, for he was very rich.
24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
Yeshua, seeing that he became very sad, said, “How hard it is for those who have riches to enter into God’s Kingdom!
25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
For it is easier for a camel to enter in through a needle’s eye than for a rich man to enter into God’s Kingdom.”
26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
Those who heard it said, “Then who can be saved?”
27 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
But he said, “The things which are impossible with men are possible with God.”
28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
Peter said, “Look, we have left everything and followed you.”
29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
He said to them, “Most certainly I tell you, there is no one who has left house, or wife, or brothers, or parents, or children, for God’s Kingdom’s sake,
31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
He took the twelve aside and said to them, “Behold, we are going up to Jerusalem, and all the things that are written through the prophets concerning the Son of Man will be completed.
32 Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
For he will be delivered up to the Gentiles, will be mocked, treated shamefully, and spit on.
33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
They will scourge and kill him. On the third day, he will rise again.”
34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
They understood none of these things. This saying was hidden from them, and they didn’t understand the things that were said.
35 Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
As he came near Jericho, a certain blind man sat by the road, begging.
36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
Hearing a multitude going by, he asked what this meant.
37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
They told him that Yeshua of Nazareth was passing by.
38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
He cried out, “Yeshua, you son of David, have mercy on me!”
39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
Those who led the way rebuked him, that he should be quiet; but he cried out all the more, “You son of David, have mercy on me!”
40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
Standing still, Yeshua commanded him to be brought to him. When he had come near, he asked him,
41 глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
“What do you want me to do?” He said, “Lord, that I may see again.”
42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
Yeshua said to him, “Receive your sight. Your faith has healed you.”
43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
Immediately he received his sight and followed him, glorifying God. All the people, when they saw it, praised God.
