Від Луки 18
1 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
Jesus told his disciples a parable to show them that they should always pray and never despair.
2 глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
“There was,” he said, “in a certain town a judge, who had no fear of God nor regard for people.
3 Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
In the same town there was a widow who went to him again and again, and said ‘Grant me justice against my opponent.’
4 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
For a time the judge refused, but afterward he said to himself ‘Although I am without fear of God or regard for people,
5 то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
yet, as this widow is so troublesome, I will grant her justice, to stop her from plaguing me with her endless visits.’”
6 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
Then the Master added, “Listen to what this iniquitous judge says!
7 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
And God – won’t he see that his own people, who cry to him night and day, have justice done them – though he holds his hand?
8 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
He will, I tell you, give them justice soon enough! Yet, when the Son of Man comes, will he find faith on earth?”
9 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
Another time, speaking to people who were satisfied that they were religious, and who regarded everyone else with scorn, Jesus told this parable –
10 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
“Two men went up into the Temple Courts to pray. One was a Pharisee and the other a tax-gatherer.
11 фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
The Pharisee stood forward and began praying to himself in this way – ‘God, I thank you that I am not like other men – thieves, rogues, adulterers – or even like this tax-gatherer.
12 Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
I fast twice a week, and give a tenth of everything I get to God.’
13 А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
Meanwhile the tax-gatherer stood at a distance, not venturing even to raise his eyes to heaven, but he kept striking his breast and saying ‘God, have mercy on me, a sinner.’
14 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
This man, I tell you, went home pardoned, rather than the other. For everyone who exalts himself will be humbled, while everyone who humbles himself will be exalted.”
15 Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
Some of the people were bringing even their babies to Jesus, for him to touch them; but, when the disciples saw it, they began to find fault with those who had brought them.
16 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
Jesus, however, called the little children to him. “Let the little children come to me,” he said, “and do not hinder them, for it is to the childlike that the kingdom of God belongs.
17 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
I tell you, unless a man receives the kingdom of God like a child, he will not enter it at all.”
18 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166)
And one of the leaders asked Jesus this question – “Good teacher, what must I do if I am to gain eternal life?” (aiōnios g166)
19 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
“Why do you call me good?” answered Jesus. “No one is good but God.
20 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
You know the commandments – Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not say what is false about others, Honor your father and your mother.”
21 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
“I have observed all these,” he replied, “from childhood.”
22 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
Hearing this, Jesus said to him, “There is one thing still lacking in you; sell everything that you have, and distribute to the poor, and you will have wealth in heaven; then come and follow me.”
23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
But the man became greatly distressed on hearing this, for he was extremely rich.
24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
Seeing this, Jesus said to his disciples, “How hard it is for the wealthy to enter the kingdom of God!
25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
It is easier, indeed, for a camel to get through a needle’s eye than for a rich person to enter the kingdom of God!”
26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
“Then who can be saved?” asked those who heard this.
27 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
But Jesus said, “What is impossible with people is possible with God.”
28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
“But we,” said Peter, “we left what belonged to us and followed you.”
29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
“I tell you,” he answered, “that there is no one who has left house, or wife, or brothers, or parents, or children, for the sake of the kingdom of God,
31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
Gathering the Twelve around him, Jesus said to them, “Listen! We are going up to Jerusalem; and there everything that is written in the prophets will be done to the Son of Man.
32 Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
For he will be given up to the Gentiles, mocked, insulted and spat on;
33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
they will scourge him, and then put him to death; and on the third day he will rise again.”
34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
The apostles did not comprehend any of this. His meaning was unintelligible to them and they did not understand what he was saying.
35 Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
As Jesus was getting near Jericho, a blind man was sitting by the roadside, begging.
36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
Hearing a crowd going by, the man asked what was the matter;
37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
and, when people told him that Jesus of Nazareth was passing,
38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
he shouted out, “Jesus, Son of David, take pity on me!”
39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
Those who were in front kept telling him to be quiet, but he continued to call out the louder, “Son of David, take pity on me!”
40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
Then Jesus stopped and ordered the man to be brought to him. And, when he had come close up to him, Jesus asked him,
41 глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
“What do you want me to do for you?” “Master,” he said, “I want to recover my sight.”
42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
And Jesus said, “Recover your sight, your faith has delivered you.”
43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
Instantly he recovered his sight, and began to follow Jesus, praising God. And all the people, on seeing it, gave glory to God.
