Від Луки 17

1 Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!

Reče pa učencem svojim: Ni mogoče, da pohujšanja ne bi prišla; ali gorjé tistemu, po kterem prihajajo.

2 Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.

Bolje bi mu bilo, da bi mu se obesil kamen mlinski na vrat, ter bi bil vržen v morje, nego da enega teh malih pohujša.

3 Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому й коли покаєть ся, прости йому.

Varujte se! Če se pregreší brat tvoj zoper tebe, popreti mu; in če se spokorí, odpusti mu.

4 І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

In če se pregreší sedemkrat na dan zoper tebe, pa se sedemkrat na dan obrne do tebe, govoreč: Kesam se! odpusti mu.

5 І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.

Pa rekó aposteljni Gospodu: Priloži nam vere!

6 Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б щовковинї оцій: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

Gospod pa reče: Ako bi imeli vere, kolikoršno je zrno gorušično, in bi rekli tej murvi: Izderi se, in vsádi se v morje! in poslušala bi vas.

7 Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?

Kdo izmed vas ima pa hlapca, kteri orje in pase, da bi mu, kedar pride s polja, precej rekel: Pojdi, počij?

8 А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

Ne poreče li mu marveč: Pripravi, kar bom večerjal, in opaši se in strezi mi, dokler se ne najém in napijem; a potem jej in pij ti?

9 Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?

Ali bo mar zahvalil temu hlapcu, da je storil, kar mu se je bilo ukazalo? Ne verujem.

10 Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нікчемні; бо, що повинні зробити, вробили.

Tako tudi vi, kedar storite, kar vam je ukazano, recite: Nepotrebni hlapci smo; kajti storili smo, kar smo bili dolžni storiti.

11 І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галидеї,

In zgodí se, ko je šel v Jeruzalem, da je hodil med Samarijo in Galilejo.

12 і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.

In ko vnide v neko vas, sreča ga deset gobavih móž, kteri so stali od daleč.

13 І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.

In ti povzdignejo glas, govoreč: Jezus, učenik, usmili se nas!

14 І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.

In ugledavši jih, reče jim: Pojdite, pokažite se duhovnom! In zgodí se, ko so šli, očistijo se.

15 Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,

Eden pa izmed njih, videvši, da je ozdravel, vrne se, hvaleč Boga z močnim glasom;

16 і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.

In pade na obraz pred noge njegove, in zahvali mu; in ta je bil Samarijan.

17 Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?

Odgovarjajoč pa Jezus, reče: Ali se jih ni deset očistilo? Onih devet pa, kje so?

18 Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей?

Ali se ni našel, kteri bi se vrnil, da bi dal Bogu hvalo, razen ta tujec?

19 І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.

In reče mu: Vstani, pojdi! vera tvoja ti je pomogla.

20 Як же спитали Його Фарисеї, коли прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,

Vprašan pa od Farizejev, kedaj bo prišlo kraljestvo Božje, odgovorí jim, in reče: Kraljestvo Božje ne bo prišlo s svetlostjo.

21 анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.

Tudi ne porekó: Glej, tu je! ali: Glej, tam je! Kajti glej, kraljestvo Božje je notri v vas.

22 Рече ж де учеників: Прийдуть дні, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого вь'дїти, та й не побачите.

Reče pa učencem: Prišli bodo dnevi, ko boste želeli enega od dnî sinú človečjega videti, in ne boste videli.

23 І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдіть і не ганяйтесь.

In porekó vam: Glej, tu je! ali: Glej, tam je! Ne izidite, in tudi ne sledite ne!

24 Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого.

Kajti kakor blisk, kteri šine in se svetli iz enega kraja pod nebom do drugega kraja pod nebom, tako bo tudi sin človečji v dan svoj.

25 Перше ж мусить Він багато терпіти й відцураєть ся Його рід сей.

Ali poprej mu je treba veliko pretrpeti, in zavrženemu biti od tega rodú.

26 І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сива чоловічого.

In kakor je bilo v dnéh Noeta, tako bo tudi v dnéh sinu človečjega.

27 Їли, пили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усіх.

Jedli so, pili so, ženili so se, možile so se, noter do dné, ko je stopil Noe v barko, ter je prišel potop in vse pogubil.

28 Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,

Enako tudi, kakor je bilo v dnéh Lota; jedli so, pili so, kupovali so, prodajali so, sadili so, zidali so;

29 которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сіркою з неба та й вигубило всіх.

Ali tisti dan, ko je izšel Lot iz Sodome, udaril je ogenj in žveplo z neba, in pogubil je vse.

30 Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся.

Ravno tako bo tisti dan, ko se bo sin človečji razodel.

31 Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад.

Tisti dan, kdor bo na strehi, a pohištvo njegovo v hiši, ne stopa naj dol, da ga vzeme; in kdor bo na polji, naj se ravno tako ne ozira na to, kar je zadej.

32 Спогадайте Лотову жінку.

Spominjajte se žene Lotove!

33 Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.

Kdor bo gledal dušo svojo ohraniti, izgubil jo bo; a kdor jo bo izgubil, oživil jo bo.

34 Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

Pravim vam: Tisto noč bosta dva na enej postelji: eden se bo vzel, a drugi pustil.

35 Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.

Dve boste mleli vkupej: ena se bo vzela, a druga pustila.

36 Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

Dva bosta na njivi: eden se bo vzel, a drugi pustil.

37 І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло, там збирати муть ся орли.

In odgovarjajoč, rekó mu: Kje, Gospod? A on jim reče: Kjer je truplo, tam se bodo zbirali orli.