Від Луки 17

1 Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!

Potem je rekel učencem: »Ni mogoče, da prestopki ne bi prišli, toda gorje tistemu, po katerem bodo prišli!

2 Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.

Bolje bi bilo zanj, da bi bil mlinski kamen obešen okoli njegovega vratu, on sam pa vržen v morje, kakor da bi pohujšal enega od teh malčkov.

3 Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому й коли покаєть ся, прости йому.

Pazite se: ›Če se tvoj brat prekrši zoper tebe, ga oštej; če pa se pokesa, mu odpusti.

4 І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

In če se sedemkrat dnevno prekrši zoper tebe in se sedemkrat dnevno ponovno obrne k tebi, rekoč: ›Kesam se, ‹ mu boš odpustil.‹«

5 І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.

In apostoli so rekli Gospodu: »Povečaj našo vero.«

6 Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б щовковинї оцій: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

Gospod pa je rekel: »Če bi imeli vero kakor zrno gorčičnega semena, bi lahko rekli temu drevesu črne murve: ›Bodi izruvana s korenino in bodi posajena v morje‹ in bi vam bila pokorna.

7 Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?

Toda kdo izmed vas, ki ima služabnika, ki orje ali pase živino, mu bo v kratkem, ko pride iz polja, rekel: ›Pojdi in sedi k obedu?‹

8 А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

In ali mu ne bo raje rekel: ›Pripravi mi nekaj, da bom lahko večerjal in se opaši ter mi strezi, dokler se ne najem in napijem, potem pa boš ti jedel in pil?‹

9 Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?

Mar se bo zahvalil temu služabniku, ker je storil stvari, ki so mu bile ukazane? Menim, da ne.

10 Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нікчемні; бо, що повинні зробити, вробили.

Tako tudi vi, ko boste naredili vse te stvari, ki so vam ukazane, recite: ›Nekoristni služabniki smo. Naredili smo to, kar je bila naša dolžnost, da storimo.‹«

11 І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галидеї,

In pripetilo se je, ko je šel v Jeruzalem, da je šel čez sredo Samarije in Galileje.

12 і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.

In ko je vstopil v neko vas, ga je tam srečalo deset mož, ki so bili gobavi, ki so stali daleč stran

13 І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.

in povzdignili so svoje glasove ter rekli: »Jezus, Učitelj, usmili se nas.«

14 І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.

In ko jih je zagledal, jim je rekel: »Pojdite, pokažite se duhovnikom.« In pripetilo se je, da ko so šli, so bili očiščeni.

15 Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,

In ko je eden izmed njih videl, da je bil ozdravljen, se je obrnil nazaj in z močnim glasom slavil Boga

16 і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.

in pri njegovih stopalih je padel dol na svoj obraz in mu dal zahvalo; in ta je bil Samarijan.

17 Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?

In Jezus odgovori ter reče: »Mar ni bilo tu deset očiščenih? Toda kje je onih devet?

18 Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей?

Nikogar ni najti, ki bi se vrnil, da izroči slavo Bogu, razen tega tujca.«

19 І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.

In rekel mu je: »Vstani, pojdi svojo pot, tvoja vera te je naredila zdravega.«

20 Як же спитали Його Фарисеї, коли прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,

In ko so ga farizeji povprašali, kdaj naj bi prišlo Božje kraljestvo, jim je odgovoril in rekel: »Božje kraljestvo ne prihaja z opazovanjem,

21 анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.

tudi ne bodo rekli: ›Glejte, tukaj!‹ ali: ›Glejte tam!‹ kajti glejte, Božje kraljestvo je znotraj vas.«

22 Рече ж де учеників: Прийдуть дні, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого вь'дїти, та й не побачите.

Učencem pa je rekel: »Prišli bodo dnevi, ko boste želeli videti enega izmed dni Sina človekovega, pa ga ne boste videli.

23 І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдіть і не ганяйтесь.

In govorili vam bodo: ›Glejte tukaj‹ ali: ›Glejte tam.‹ Ne hodite za njimi niti jim ne sledite.

24 Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого.

Kajti kakor bliskanje, ki zasveti iz enega konca pod nebom, sveti do drugega konca pod nebom, tako bo tudi Sin človekov na svoj dan.

25 Перше ж мусить Він багато терпіти й відцураєть ся Його рід сей.

Toda najprej mora pretrpeti mnoge stvari in biti zavržen od tega rodu.

26 І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сива чоловічого.

In kakor je bilo v Noetovih dneh, takó bo tudi v dneh Sina človekovega.

27 Їли, пили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усіх.

Jedli so, pili, poročali so žene, dane so bile v zakon, vse do dne, ko je Noe vstopil v barko in je prišla poplava ter jih vse uničila.

28 Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,

Podobno bo, kot je bilo v Lotovih dneh; jedli so, pili, kupovali, prodajali, sadili, zidali;

29 которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сіркою з неба та й вигубило всіх.

toda istega dne, ko je Lot odšel iz Sódome, sta z neba deževala ogenj in žveplo ter jih vse uničila.

30 Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся.

Točno takó bo na dan, ko se razodene Sin človekov.

31 Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад.

Na tisti dan naj tisti, ki bo na hišni strehi in njegove stvari v hiši, ne pride dol, da jih vzame proč; in kdor je na polju, naj se prav tako ne vrača nazaj.

32 Спогадайте Лотову жінку.

Spomnite se Lotove žene.

33 Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.

Kdorkoli si bo prizadeval rešiti svoje življenje, ga bo izgubil; kdorkoli pa bo izgubil svoje življenje, ga bo ohranil.

34 Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

Povem vam, v tej noči bosta dva človeka na eni postelji; eden bo vzet, drugi pa puščen.

35 Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.

Dve ženski bosta skupaj mleli; ena bo vzeta, druga pa puščena.

36 Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

Dva moža bosta na polju; eden bo vzet, drugi pa puščen.«

37 І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло, там збирати муть ся орли.

In odgovorili so mu ter rekli: »Kje, Gospod?« In on jim je rekel: »Kjerkoli je telo, tam bodo orli zbrani skupaj.«